Перша світова війна була результатом політичного, економічного й суспільного розвитку великих європейських держав, США та Японії. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія утворили «Троїстий союз», а Англія, Франція та Росія об’єдналися в Антанту. Кількість учасників блоків змінювалася і зростала, так що у розпал війни в ній брало участь 33 держави. Метоювійни був перерозподіл уже поділеного світу. Україна стала об'єктом домагань Росії, Австро-Угорщини та Німеччини, які прагнули захопити українські землі та перетворити їх на аграрно-сировинний придаток, ринок збуту товарів і дешевої робочої сили.
Українці були поділені між двома ворогуючими блоками. З початком війни у підросійській Україні закрито і заборонено всі українські газети, «Просвіти», культурно-освітні товариства, клуби. Українських лідерів оголошено поза законом. Зорганізувати національне політичне життя було неможливо.
На Західній Україні у серпні 1914 р. всі західноукраїнські партії й організації об'єдналися у Головну Українську Раду, очолену Костем Левицьким. ГУР закликала боротися за поразку Росії і за об'єднання у складі Австрії. Лідери Ради утворили Український легіон - Українських січових стрільців.
Емігранти з Наддніпрянщини, які жили у Львові, утворили політичну спілку, що взяла за мету утворення соборної самостійної йнезалежної України - «Союз визволення України», очолену В. Дорошенком та М. Меленевським. Для досягнення своєї мети вони підтримували Троїстий союз проти Російської імперії.
Воєнні дії на території України розпочались у серпні 1914 p. по всій лінії австро-російського кордону, на якій відразу ж був створений Південно-Західний фронт російських армій. З боку Австрії ця фронтова лінія називалася Східним фронтом.
5 серпня армія генерала О. Брусилова прорвавши лінію оборони австро-угорського війська розпочала наступ у Галичині. За ними перейшли у наступ на Буковину інші російські армії. Вони окупували всю Східну Галичину і Північну Буковину, загарбали Львів, Чернівці, Станіслав, Перемишль. У боях з російськими військами на горі Маківка пройшли своє бойове хрещення й січові стрільці.
Відступаючі австрійські війська розпочали дикий терор проти галичан, звинувачуючи їх у перемогах російської армії. Під натиском російських військ евакуювалися до Відня ГУР та «Союз визволення України», де утворили Загальну Українську Раду, що, продовжуючи програму ГУР, проголосила боротьбу за самостійну Україну над Дніпром і за автономію Західної України у складі Австрії. У Відні діяв також Український клуб австрійського парламенту, що об'єднував депутатів-українців на чолі з Є. Петрушевичем.
Загарбані Галичину і Буковину Росія перетворила на воєнне генерал-губернаторство, поділене на губернії та повіти. На чолі був Бобринський, котрий за допомогою москвофілів почав перетворювати їх на «русский край». З наказу російського командування закрито всі українські кооперативи, НТШ, «Просвіту», культурні установи, газети, журнали, видавництва. Заборонили прилюдні виступи українською мовою, у школах впроваджували російську. Жорстоких гонінь зазнала греко-католицька церква.
У квітні 1915 р. австро-німецькі війська прорвали фронт під Горлицею в Карпатах і перейшли у наступ. До літа російська армія, залишивши Перемишль, Львів, Чернівці, втекла за Збруч. На допомогу Австро-Угорщині прийшла Німеччина. 5 листопада 1916 р. Відень і Берлін остаточно домовилися про створення Польської держави. Для українців це означало б неможливість реалізації їхніх планів створення власної держави. За таких умов ГУР самоліквідувалась, а кермо політики перейшло до Є. Петрушевича, який повів курс «орієнтації на власні сили». Продовжував діяльність Союз визволення України, який розгорнув активну роботу в таборах для військовополонених. Із набраних там солдатів та офіцерів були створені українські військові з'єднання - Сірожупанна та Синьожупанна дивізії.
Протягом 1915-1916 pp. через Буковину та Галичину пройшло ще кілька відступів і наступів мільйонних армій воюючих сторін, руйнуючи і нищачи все на своєму шляху. Поразки на фронті змусили царя піти на деякі поступи українцям: починають знову працювати товариства, книгарні, кооперативні спілки, виходити газети й журнали.
У кінці 1916 р. стало зрозуміло, що Російська імперія довела себе до цілковитого виснаження. На початку 1917 р. невдачі на фронті та економічна криза у країні остаточно паралізували царський уряд. Україна несла найбільші збитки у живій силі, техніці, в економічних витратах з усіх воюючих держав. Загалом мобілізували 65 млн солдатів, з яких 10 млн загинуло і 12 млн було поранено. Жертви серед цивільного населення були майже такими ж.У березні 1917 р. Микола II, не в змозі справитися із ситуацією у державі, підписав акт про зречення від престолу. У Петрограді утворилися Тимчасовий уряд і Петроградська рада. В Україні від російської влади діяли Виконавчий комітет і Київська рада. Одразу після зречення царя у Києві зібралися на засідання представники всіх українських партій і утворили Центральну Раду. Головою Центральної Ради став Михайло Грушевський. В Україні розпочалася Національна революція.
