У 1830-1840-х роках центром національного руху став Львів, а його авангардом - громадсько-культурне об'єднання «Руська трійця». Заснов¬ники об'єднання М.Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866) та Я. Го-ловацький (1814-1888), на той час студенти Львівського університету і вод¬ночас вихованці греко-католицької духовної семінарії, виступали за визво¬лення поділеної на частини України. Вони започаткували новий етап у роз¬витку національного руху на західноукраїнських землях у дусі романтизму.
Учасники «Руської трійці» підтримували тісні стосунки з М.Максимо¬вичем, О.Бодянським, І.Срезневським - відомими діячами української та російської культури. Суттєвий вплив на формування світогляду членів гур¬тка мала творчість представників нової української літератури - І.Котля¬ревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Є.Гребінки, П.Гулака-Артемовського та ін. У 1834 р. «Руська трійця» підготувала до друку історико-літературний збірник «Зоря», в якому було вміщено біографію Б. Хмельницького, вірш М. Шашкевича про С. Наливайка та інші твори. Однак віденська цензура за-боронила видавати «Зорю». У 1836 р. члени гуртка підготували літератур¬но-науковий альманах «Русалка Дністрова», що містив твори із проблем історичного минулого України. Альманах, який через цензурні перешкоди був виданий у Будапешті, отримав позитивну оцінку сучасників, зокрема І.Франко зазначав, що «Русалка Дністрова» виразно і сміливо вказувала на «далекий ясний образ свободної всеслов'янської федерації в освіті й спі¬льній роботі політичній». З 900 привезених до Львова примірників майже всі конфіскувала поліція. Згодом помер Шашкевич; Вагилевич невдовзі пе-рейшов до польського табору; лише Головацький продовжив боротьбу за цілі «Руської трійці».
Я.Головацький у гострій публіцистичній статті «Становище русинів у Галичині» (1846) сформулював соціально-економічні та політичні програм¬ні вимоги національного руху. Тут було і визволення народу з-під соціаль¬ного гніту, і скасування панщини, і піднесення культури, поширення знань рідною мовою, викладання та дослідження рідної мови у вищій школі з ме¬тою підготовки кадрів інтелігенції, яка змогла би працювати в україномов¬ному середовищі, піднесення літератури, заснування журналів та інші ви¬моги. Були тут і елементи лібералізму, і покладання надій на уряд. Стаття стала справжньою програмою українського національно-визвольного руху в Галичині, що мало істотне значення в мобілізації громадської думки Схі¬дної Галичини навколо важливих проблем напередодні революції 1848 р.
Отже, діяльність «Руської трійці» свідчила про еволюцію національ¬ного руху на західноукраїнських землях від вирішення культурно-мовних до постановки соціально-економічних і політичних питань.Реформи в Російській імперії в 60 – 70-х роках ХІХ ст. та їх впровадження в Україні.
Причини реформ 60-70-х рр.: криза феодально-кріпосницької системи, занепад поміщицьких господарств, неможливість для поміщиків надалі ефективно вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок кріпацтва, зростання селянського руху До того ж поразка у Кримській війні продемонструвала всьому світу відсталість кріпосної Росії.
19 лютого 1861 р. був проголошений царський маніфест про скасування кріпацтва у Російській імперії. Селяни отримували особисту свободу, але землю були зобов'язані викупити у своїх колишніх поміщиків. Більшість селян не мали достатніх засобів для придбання земельних наділів. Щоб вирішити цю проблему, уряд виплачував дворянам 80 % необхідних платежів, а селяни повинні були розрахуватися з державою протягом 49 років. У результаті реформа виявилася неповною, оскільки більшість колишніх кріпосних селян потрапляли в боргову кабалу і позбавлялися значної частини оброблюваних ними раніше земель. Але, не дивлячись на цю обставину, в цілому реформа мала безумовно прогресивний характер і сприяла розвитку капіталістичних відносин у Російській імперії.
У 1864 р. були проведені земська, судова й освітня реформи. По всій імперії встановлювалося місцеве управління - земства, у веденні яких знаходилася освіта, охорона здоров'я, пошта, шляхи сполучення, контроль над запасами продовольства. Ці органи влади носили виборний характер, але складалися в основному з представників дворянства. На Правобережжі в ці роки спалахнуло велике антиімперське польське повстання, і земства тут з'явилися лише в 1911 р. У цілому, утворення нових місцевих органів влади було прогресивним явищем і сприяло прискоренню соціально-економічного розвитку країни.
Судова реформа запровадила відкритість суду і змагальність у ході судового розгляду. У країні вперше з'явилися адвокати, які були покликані захищати інтереси людей перед лицем суду і влади.
Освітня реформа давала можливість здобуття освіти, включаючи вищу, для всіх верств населення імперії. Університетам надавалася широка автономія, що дозволяло їм значно поліпшити програми та якість навчання, наближаючи їх до європейських стандартів. Проте для більшості представників нижчих верств населення вища освіта залишалася нездійсненною мрією, оскільки вимагала певних коштів і вільного часу.
У 1874 p. у Російській імперії була проведена військова реформа. В Україні вводився загальний військовий обов'язок. Термін служби в армії скорочувався з 25 років до 6, але більшість чоловічого населення імперії отримували необхідну військову підготовку, що позитивно позначалося на підвищенні боєздатності російської армії.
У цілому, для України реформи мали величезне прогресивне значення, сприяли її економічному і соціальному розвитку, покращували можливості для подальшого зміцнення національної самосвідомості українського народу.
