Зборівський договір завершив першу фазу в історії Хмельниччини і легалізував самоврядність українських козаків в межах Речі Посполитої.
На початку літа 1649 року війна спалахнула з новою силою. Внаслідок воєнних подій 1649 року під Збаражем та під Зборовом, Хмельницький змушений був піти на укладання 18 серпня 1649 р. Зборівського договору. Польський король Ян Казимир вислав для цього своїх представників до міста Зборів для підписання договору. 7 вересня 1649 р. мирний трактат між Україною і Польщею був підписаний. Головні умови Зборівського миру: Україна отримувала автономію в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств, де влада належала гетьманові (з резиденцією у м. Чигирині) і козацькій старшині, а польській армії та євреям заборонялося перебування на цих землях; кордон України - від Чорного моря і Дніпровського лиману до Смоленського повіту; гетьман України обирався українськими чинами і козаками; православна церква зрівнювалася у правах із римсько-католицькою; всім повсталим дарувалася амністія, а польські поміщики отримували назад свої володіння; реєстр складав 40 тис, а число запорізьких козаків не обмежувалося; київський митрополит отримував місце у польському сенаті.
Після укладення мирного договору Хмельницький вивів свої війська з території Польщі і попрямував до Києва, де його з захопленням і почестями зустрічало населення. Зборівська угода була затверджена на початку 1650 р. Варшавським сеймом, але вона виявилась нежиттєздатною і боротьба запалала з новою силою.
- Головний здобуток Національно-визвольної війни - утвердження Української держави козацької держави під назвою «Військо Запорозьке» - Гетьманщини. Особливістю козацької держави був її військовий характер. На визволених українських землях було утворено українські центральні та місцеві органи влади, судові установи, запроваджено новий принцип адміністративно-територіального поділу, поступово формувалася нова соціально-економічна структура.
- Найвищий законодавчий орган - Генеральна рада - загальна рада всього війська. З часом значення роль Генеральної ради перебрала Старшинська рада, що складалася з полковників і генеральної старшини, представників міст, шляхти, духовенства. Старшинська рада розглядала всі питання міжнародної політики, затверджувала міські привілеї та смертні вироки тощо. Виконавча й судова влада зосереджувалися в руках гетьмана. Він скликав Генеральну і Старшинську ради, видавав універсали, брав участь у судочинстві, опікувався фінансовою системою, керував зносинами з іншими державами, був головнокомандувачем збройних сил. Гетьманові допомагав уряд — генеральна старшина, що виконувала функції кабінету міністрів і генерального військового штабу. До неї входили: генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів.
Згідно з умовами Зборівського договору 1649 р. Гетьманщина обіймала 200 тис. кв. км. Столицею став Чигирин. На визволених українських землях скасовувався польський адміністративний устрій, створювалися полки зі своїм територіальним поділом. У 1649 р. всю територію Української держави було поділено на 16 полків (на Правобережжі — 9, на Лівобережжі — 7). Кожен полк очолював полковник, обраний на полковій раді або призначений гетьманом. Територія полку поділялася на сотні. Містами, що мали магдебурзьке право керували магістрати на чолі з війтами. У селах справами відали старости, яких обирала селянська громада, а справами козаків — обрані ними отамани. Запорозька Січ була окремою адміністративною одиницею в державі.
Гетьманська держава мала одну з найсильніших у тогочасній Європі армій. Ця армія налічувала понад 100 тис. вояків. Основу козацьких полків становила піхота.
Грошовими справами в козацькій державі безпосередньо керував Богдан Хмельницький. Кошти надходили з сільського господарства та торгівлі. Існували в державі й загальні податки. За свідченнями істориків, наприкінці 1649 р. розпочалося карбування державної монети, на якій нібито було зображено на одному боці — меч, а на іншому — Богданове ім'я.
Судочинство складалося з Генерального суду, полкових і сотенних судів. До складу Генерального суду входили двоє генеральних суддів і судовий писар. На місцях суди очолювали особисто полковники або сотники. У містах із магдебурзьким правом діяли міські суди.
Із відродженням Української держави герб Війська Запорозького, козак з мушкетом та шаблею, став гербом усіх визволених українських земель.
З утвердженням Гетьманщини відбувалося на тлі глибоких зрушень у господарському й суспільному житті, було ліквідовано світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво, провідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан. Влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини. Переважна більшість селян покозачилася, почала вести вільне козацьке господарство. Становище міщан поліпшувалося ще й завдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.
