Кревська унія 1385 року — угода про династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею, за яким великий князь литовський Ягайло, одружившись з польською королевою Ядвігою, проголошувався польським королем.
Передумови:
· Погіршення становища Польщі у 60-х роках XIV ст. внаслідок експансії Тевтонського ордену, вихід з цієї ситуації Польща вбачала у союзі з Литвою
· швидке зростання могутності й престижу Московського князівства
· Прагнення Польща зупинити експансію німецьких рицарів і відвоювати у них Балтійське Помор'я і примножити свої володіння шляхом захоплення земель України та Білорусі
· Прагнення польського католицького духівництва поширити католицтво у Великому князівстві Литовському і цим посилити свій вплив на сході Європи
Зміст:
литовський князь зобов'язувався:
· прийняти католицтво і зробити цю релігію державною у Литві
· використовувати свій скарб на потреби Польщі і сприяти поверненню відторгнутих від неї земель
· назавжди приєднати до Польського королівства підвладні йому українські, білоруські, російські та власне литовські землі
Наслідки:
На початку 1386 р. на польському сеймі в Любліні Ягайло був обраний королем Польщі. Незабаром у Кракові він прийняв католицтво і нове ім'я — Владислав II, а також одружився із спадкоємницею польського престолу Ядвігою.
Польсько-литовська унія сприяла поліпшенню міжнародного становища обох держав, змінила на їх користь політичну обстановку в Східній Європі.
Вже у 1387 р. польські війська разом з литовськими витіснили з Галичини угорські залоги і приєднали її до Польщі.
Унія поклала початок соціально-політичному і культурному впливові магнатсько-шляхетської Польщі на Литву. Унія викликала невдоволення, зокрема серед українського населення, для якого вона означала посилення феодального гніту з боку литовських феодалів і реальну загрозу поширення влади польських магнатів і шляхти на всю Україну.
1386 р.- хрещення населення Литви у католицтво. 1387 р. король надав привілеї на «права і вольності» литовській католицькій знаті. Заборонялися шлюби між новоохрещеними литовцями і православними, звільнялися маєтки католицького духовенства від усіх державних повинностей та ін.
Найбільших удільних князів примушено дати присяжні грамоти на вірність «королю, королеві і короні польській» -перехід князів у васальну залежність від польського короля.
Кревська унія викликала сильну протидію. Одразу ж після її укладення найбільші удільні князі разом із залежними від них феодалами російських, українських і білоруських земель відмовилися визнати владу Ягайла, були виступи і повстання. В 1388 р. цей рух очолив Вітовт, який уклав союз із Тевтонським орденом, від якого отримав збройну допомогу, і водночас заручився дипломатичною підтримкою Московського князівства. Боротьба Вітовта і його прихильників з середовища литовської феодальної знаті проти Ягайла і польських панів закінчилася компромісом. 5 серпня 1392 р. в м. Острові між ворогуючими сторонами була укладена угода, згідно з якою Ягайло, усунувши від влади у Литві свого ставленика Скиргайла, призначив Вітовта довічним правителем Великого Литовського князівства (без титула великого князя). У свою чергу Вітовт визнав себе васалом польського короля. Велике князівство Литовське хоч і стало формально васалом Польщі, однак залишалося самостійною державою.
Після укладення Кревської унії Вітовт з Ягайлом скидають головних князів на території України з їх престолів, переводять на меньші князівства, де вони не могли вже мати такої сили, а з їх давніх волостей роблять звичайні свої провінції, роздаючи їх в управу своїм намісникам і урядникам.
Українське населення зазнавало соціальних, національних, релігійних утисків, повинно було коритись введенню чужого польського права. Україна стала провінцією великого князівства Литовського.
