З Галицько-Волинським князівством, добре відомим у тогочасному світі, змушені були рахуватися і намагалися підтримувати дружні відносини інші держави.
Об'єднання Галичини проходило за князя Володимирка (1124-1153 рр.), а розквіту Галицьке князівство сягнуло за його сина Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Тоді будувалися нові міста, фортеці. Успішними були походи Ярослава проти зовнішніх ворогів: у 1183 р. він взяв у полон 12 половецьких ханів. Після смерті останнього Ростиславича - Володимира (1199 р.) Роман Мстиславич об'єднав галицькі та волинські землі в єдине князівство.
Роман здійснив успішні походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, Роман Мстиславич підніс міжнародний авторитет держави. Він клав шлюб з донькою візантійського імператора Анною, втручався у боротьбу у Священній Римській імперії, розпочав похід у Саксонію.
Після гибелі князя в Польщі потужне державне утворення фактично розпадається, починається період міжусобних воєн та іноземного втручання. Оволодіти Галичем, перемігши об'єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів зміг Данило Галицький.
Важливим напрямком зовнішньої політики Галицько-Волинської держави була боротьба з татаро-монгольською навалою. Ще у 1223 р. галицькі війська брали участь у битві з Чингісханом на р. Калці. Однак зашкодити навалі Батия в Данила Галицьког не було сили, тож він змушений був у 1246 р. отримати в Батия ярлик на княжіння. Згодом Данило Галицький здійснює успішні походи на Литву і Польщу. В 1243 р. він захоплює Люблін і Люблінську землю. Він не припинив спроби боротьби з Ордою, уклавши військові угоди з польськими князями та угорським королем, намагався отримати допомогу папи римського Інокентія IV. У 1253 р. в м. Дорогожині Данило був коронований папським легатом. Нажаль, це не зупинило монголо-татар. У 1258 р. ординці змусили Данила Галицького зруйнувати власні великі фортеці - Львів, Володимир, Лучеськ.
Наступник Данила Лев (1264-1301 рр.) домовившись із татарами, здійснив разом з ними походи на Польщу, Литву, Угорщину, приєднавши до своїх володінь Закарпаття з Мукачевим та Ужгородом.
Останніми з роду Романовичів галицько-волинськими князями були Андрій і Лев II і правили разом. Вони уклали мирні угоди з хрестоносцями, Литвою, Польщею. Загинули у бою з татарами. Їх наступник Юрій II урегулював стосунки з Золотою Ордою і Великим князівством Литовським, здійснивши у 1337 р. спільний з татарами похід на Люблін. Це в свою чергу викликало відсіч Польщі та Угорщини. Юрій ІІ змушений був підписати Вишеградську угоду про те, що по його смерті трон переходить польському королеві Казимиру ІІІ. Після цього галицькі бояри, не гаючи часу, отруїли останнього галицько-волинського князя.
У подальшому галицькі бояри стримували натиск Польщі та Литви, намагаючись вибороти незалежність Галицько-Волинської держави. В 1349 р. Галичину захоплює польський король Казимир ІІІ, а перед тим Литва приєднує до себе Волинь. Галицько-волинська держава припиняє своє існування.
Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами. Продовжуючи кращі традиції української національної культури, Галицько-Волинське князівство разом із тим забезпечило плідний вплив на цю культуру західноєвропейських цивілізацій.
