Стилістично грамотне професійне мовлення – необхідна передумова підготовки фахівців вищої кваліфікації будь-якого профілю. Однак рівень наукової мовної культури здобувачів наукового ступеня засвідчує більше проблем, аніж позитивних зрушень на цьому полі діяльності. Витіснення державної мови на периферію(окраїну) наукового життя провокує недостатній автоматизм у володінні українською науковою мовою, несформованість жанрової, текстової компетенцій у науковій сфері спілкування. А потреба в цьому є, що підтверджується аналізом анкетувань, проведених серед студентів, магістрантів, викладачів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю, а також лінгвістичним аналізом наукових текстів здобувачів наукового ступеня.
Типовими мовними недоліками наукових публікацій залишаються:
? суржик (тезиси (потрібно тези), на кінець (отже), опреділити (визначити), примінити (застосувати), вияснити (з’ясувати), основні публікації по роботі (потрібно: основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях) тощо;
? плеоназм, тавтологія, надлишковість (вносити внесок, значить, так сказать, на початку конференції ми почали говорити, це питання досліджувалося в кількох дослідженнях; Третій розділ присвячено математичній постановці та розв’язку нестаціонарної задачі теплопровідності та зв’язаної з цим контактної задачі термопружності);
? уживання слова в невластивому йому значенні (результати дослідження запроваджені (потрібно впроваджені) у практику;
? зловживання іноземною термінологією й поняттями, що ускладнюють сприйняття головної думки.
Готуючи науковий текст, пам’ятаймо про його індивідуальність. Це залежить від автора, інтелектуальних здібностей, мовного чуття, досвіду текстотворення. Звертаємо увагу на принципи змістовної насиченості, професійної значущості, наукової інформативності, новизни, змістової завершеності, проблемності, доступності фахівцеві однієї чи кількох галузей. В основі принципу змістової насиченості – новизна професійно-орієнтованої інформації, її пізнавальна цінність, лексичне й граматичне наповнення. Принцип професійної значущості виявляється в повідомленні необхідних відомостей з галузі професійної сфери діяльності. Принцип наукової інформативності спрямований на вияв смислової й змістової новизни наукового тексту, що розкривається в авторській концепції, оцінці певного явища чи факту. Принцип новизни характеризується наявністю теоретичних положень, нових знань, які обґрунтовані на основі фундаментальних або прикладних наукових досліджень і впроваджені в практику. Принцип змістової завершеності реалізується в цілісності розкриття намічених завдань. Принцип проблемності визнає потребу кодування проблемних запитань у назвах, змісті окремих параграфів і цілого наукого тексту. В основі принципу доступності – здатність бути зрозумілим, полегшити сприйняття інформації, відповідність повідомлення комунікативній сприйнятливості користувача.
Ознаками наукового тексту виступають чітка, логічна структура, об’єктивність викладу, термінологічність, зв’язність, проблемність, гіпотетичність, цілісність, членованість, інформаційна, логічна, емоційно-оцінна, спонукальна насиченість, завершеність, комунікативність, діалогічність тощо. Ці нормативні риси наукового стилю можна співвіднести з мовленнєвими вміннями дослідника, важливими для побудови наукового тексту.
Створити якісний текст допомагає сформована культура читання. Варто зважено поміркувати над вступом, основною частиною й висновками наукового тексту. Приділимо увагу й заголовку. Важливо, щоб назва була короткою, однозначною, конкретною, обмежувала обсяг наукового тексту, однак насамперед відображала проблему.
Смислової точності та однозначності досягають шляхом використання термінів. Водночас не бажано перенасичувати наукове мовлення значною кількістю термінів, до того ж іншомовного походження, адже більшість з них має відповідники українською мовою: спорадичний — поодинокий; варіабельний – змінний, мінливий, вербалізувати – висловлювати. Недоцільно в науковому тексті без потреби й необхідного обґрунтування подавати термінологію різних галузей. Не бажано також захоплюватися значною кількістю термінів та власною термінотворчістю.
Виразність мови наукової прози забезпечують точність і стислість вираження думки за максимально інформативної насиченості слова. У наукових колах часто віддають перевагу такому словосполученню, як відзив на дисертацію, а правильно говорити відгук про дисертацію; не ф'аховий, а фахов'ий. Не варто зловживати словосполученням у першу чергу, натомість послуговуймося синонімами: насамперед, передусім. Слова запитання й питання мають різні значення. Запитання – це словесне звернення, яке потребує відповіді. Слово питання здебільшого використовують, коли йдеться про якусь проблему, справу, що потребує розв’язання або вивчення. Кальці слідуючий відповідає слово наступний. Перед переліком або поясненням, змістом чогось уживаймо слово даний, а не такий.
Дослідники мають дотримуватися суворо нормативних морфологічних норм наукового стилю. Незнання морфологічних норм призводять до морфологічних помилок, зокрема:
? неправильного визначення граматичного роду іменників (наприклад, кандидатська ступінь (ж. р) – потрібно кандидатський ступінь (ч. р.);
? неправильного утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників (найбільш ефективніше – потрібно найбільш ефективно);
? неправильної словозміни числівників (від пятидесяти до шестидесяти відсотків – потрібно від пятдесяти до шістдесяти відсотків); порушення закономірностей сполучуваності дробових числівників з іменниками (отримали 5,2 бали замість отримали 5,2 бала);
? відхилення від морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу займенників (саме завдяки ньому замість саме завдяки йому);
? неправильного утворення дієслівних форм (починаючий дослідник - потрібно дослідник-початківець) тощо.
Безумовно, формування й реалізація творчих якостей дослідників залежить від особистісних якостей наукових керівників і наставників. Особистим прикладом, фундаментальною підготовкою, скрупульозним ставленням до проведення наукових досліджень, володінням секретами ефективного «живого» слова, «науковою іскоркою», тонким відчуттям наукового стилю, толерантністю, діалоговою взаємодією старше покоління вчених мотивує самостійний пошук молодих дослідників.
Отже, кожному дослідникові необхідні розвинуті чуття наукової мови, мовний смак, володіння науковим стилем мовлення й письма, мовними засобами наукового тексту. Ці якості є результатом цілеспрямованої роботи над собою. Звичайно, для збереження і розвитку самобутнього мовного колориту наукових досліджень необхідні національна стратегія мовного розвитку, підвищення ціннісно-мотиваційного статусу української наукової мови, вдосконалення змісту й методів неперервної мовної освіти. Однак, насамперед цей шлях знайдімо в собі, через вироблення в себе готовності нормативного користування науковою мовою в усній і писемній, діалогічній і монологічній формах.
