Інтерпретації терміна-знака сьогодні дуже різноманітні, оскільки орієнтовані прагматично на конкретні види діяльності, такі, як переклад, кодування і декодування інформації, лексикографічний опис, стандартизація, навчання спеціальних мов тощо
Кінець ХХ – початок XXI ст. пов'язаний з появою когнітивного підходу до аналізу термінів, які в сукупності утворюють терміносистему – структуроване наукове знання. Установлено, що в терміні реалізуються механізми пізнання тієї або іншої сфери знань чи діяльності, в ньому репрезентовані структури спеціального знання, які є відправною точкою в осмисленні професійного простору і сприяють оптимальній організації діяльності фахівців.
Водночас потребує свого обґрунтування і розроблення комунікативний підхід, що дозволяє бачити в терміні необхідний інструмент професійної комунікації, засіб актуалізації професійних знань у процесі діяльності.,висувається питання про природу і властивості терміна як когнітивно-комунікативної одиниці.
У зв'язку з поглибленням когнітивної орієнтованості вивчення мови постало завдання виявлення видів і типів мовних знаків, видів і типів знань, представлених у цих знаках, і механізмів здобуття із знаків цих знань, тобто правил інтерпретації і умов виникнення і розвитку знаків, а також принципів, що регулюють їх функціонування.
Якого роду досвід закріплений в терміні? Якщо в основі інформації, об'єктивованій засобами загальновживаної мови, лежить всілякий досвід взаємодії людей один з одним і з середовищем, не замкнутий рамками однієї професії або здобутий поза професією, то терміни передусім є омовленевою інформацією, отриманою в результаті досвіду взаємодії людини з предметним і віртуальним світом у процесі конкретної професійної діяльності.
Специфіка термінів як номінативних знаків полягає в тому, що вони створюються для позначення предметів, явищ, відносин, комунікативно і когнітивно значущих лише в особливому просторі – просторі тієї або іншої професійної діяльності.
Термінологія становить ядро мови професійної комунікації. Вона концентрує в собі її основні ознаки і властивості. Під професійною комунікацією ми розуміємо комунікацію в рамках професійної сфери між представниками певних професій (а також між представниками споріднених професій). Доцільно розмежовувати професійну комунікацію трьох типів – навчальну, пізнавальну, діяльнісну (включену в діяльність). Інакше кажучи, ми розрізняємо комунікацію в процесі навчання професії, комунікацію для розв'язання професійних завдань, комунікацію в процесі діяльності.
Опанування професії передусім передбачає засвоєння певної кількості інформації про притаманні певній сфері предмети, процеси і відношення, проте для того, щоб вважати людину професіоналом, цього недостатньо. Висококваліфікований фахівець не лише має необхідний набір знань, але уміє також адекватно діяти в певних умовах, тобто має здатність контролювати ситуацію і управляти нею. Значущість терміна при цьому надзвичайно велика, бо термін як когнітивно-комунікативна одиниця знакової природи «задає програму діяльності і поведінки» [27, с. 35] учасникам професійної комунікації. Таким чином, в терміні органічно втілений зв'язок з професійним знанням і професійною діяльністю.
Особливість термінів полягає в тому, що в них закріплений результат не пасивного, а живого, активного відображення, у зміст якого включена людська практика, професійна діяльність. Саме у такій свідомо вибудовуваній фахівцями термінології необхідний особливий механізм орієнтування.
Отже, терміни – це одиниці мов професійної комунікації, співвідносні з відповідними одиницями свідомості, яку не можна розглядати у відриві від діяльності. Кожна система термінів є когнітивно-логічною моделлю тієї або іншої сфери людського знання і діяльності. Відображаючи пізнавальний досвід конкретного співтовариства людей, термін, як відзначає М.М. Володіна, забезпечує можливість конвенціональної орієнтації фахівців
У терміні як мовному знаку акумульовано знання трьох видів: мовне (що є результатом буденного пізнання), раціональне (раціонально-логічне, енциклопедичне, наукове – в широкому розумінні) і власне спеціальне (що ґрунтується на професійному досвіді і виникає як результат професійного пізнання). Таким чином, кожний з видів знання, репрезентованих у терміні як мовному знаку, ґрунтується на певному досвіді взаємодії людини зі світом.
Отже, дослідження властивостей терміна як когнітивно-комунікативної одиниці дає змогу зробити такі висновки.
1. Когнітивний процес включає зародження і формування наукових концептів, фіксацію і передачу наукового знання, де інструментом пізнання виступає термін, у якому органічно втілений зв'язок з професійним знанням і професійною діяльністю.
4. Будь-яка система термінів є когнітивно-логічною моделлю тієї або іншої сфери людського знання і діяльності. Оскільки терміни становлять ядро мов професійної комунікації, саме вони є головним засобом концептуальної орієнтації в когнітивно-комунікативному просторі, задають напрям розумовій діяльності фахівців, є одночасно орієнтиром мислення і орієнтиром діяльності.
5. Кожна окрема терміносистема репрезентує собою «професійну картину світу», тобто просторовий образ складових професійної сфери в єдності їх зв'язків і відношень. Просторова орієнтація такої моделі знань про світ виявляється в наявності ієрархічних відношень між елементами терміносистеми (відображення логічного підходу), з одного боку, і в розмежуванні ядра і периферії в організації певної сукупності найменувань (зв'язок з буденним, «чуттєво-образним» пізнанням) – з другого.
6. і за функціонуванням терміни пов'язані з професійним характером діяльності.
