Виникнення Інтернету наприкінці 60-х років як комунікативного середовища передачі даних, а згодом як засобу масової комунікації в XXI столітті призвело до появи не лише глобального інформаційного середовища, але й особливих віртуальних світів, мережних спільнот, мережної культури і мережної мови, які є характерними для нового сегменту соціальної реальності. Інтернет став масштабним, різноманітним, цікавим і непередбачуваним в своєму розвитку, тому, цілий ряд учених, які представляють різні гуманітарні дисципліни, приступили до вивчення Інтернету.
За своєю значимістю та впливом на розвиток світової цивілізації і науково-технічного прогресу Інтернет став символом епохи інформаційного суспільства.
Найчастіше комунікативний процес в Інтернеті підтримується в текстовій формі. Значення текстового компонента в Інтернеті виходить на перший план. І, природно, лінгвістика тексту повинна відігравати першорядну роль у вивченні комунікативного простору Інтернет, як особливого середовища дії тексту.
На даний момент вже можна говорити про виникнення поряд з усної та письмової особливої третьої форми - електронної мережної мови, а також певного комунікативного середовища, яке вона обслуговує. Деякі лінгвісти говорять також і про появу віртуальної мовної особистості.
Електронна мова є саме функціональним різновидом мови, а не функціональним стилем, в силу цілого ряду властивостей, що відрізняють поняття «стиль» від поняття «підмова» або «різновид мови». До цих властивостей відноситься наявність нейтральних засобів літературної мови і ненормативних засобів мови.
Характерні риси комп'ютерного дискурсу:
1. Наявність електронного каналу передачі. Одним з ключових елементів будь-якої моделі комунікації є канал передачі, оскільки він надає адресанту та адресату засоби для створення і сприйняття повідомлення. В комп'ютерній комунікації використовується штучний канал передачі, де з одного боку знаходиться комп'ютер, а з іншого - сучасні технології зв'язку. Західні дослідники визначають цей вид комунікації терміном «комп'ютерно - опосередкована комунікація» (Сomputer-Мediated Сommunication).
2. Опосредованность. Дана характеристика комп'ютерного дискурсу випливає з самого терміна «комп'ютерно-опосередкована комунікація», оскільки спілкування між учасниками комп'ютерної комунікації відбувається за допомогою технічних, електронних засобів зв'язку.
3. Дистанційність. Віддаленість учасників комп'ютерної комунікації один від одного і, як правило, відсутність безпосереднього візуального контакту між ними.
4. Гіпертекстовість. Традиційний письмовий текст в мережному інформаційному просторі, змінюється і набуває гіпертекстової форми. Так, наприклад, звичайний текст, який надруковано на папері, є добре пристосованим лише для двохвимірного сприйняття потоку інформації - зліва направо, зверху вниз. В комп'ютерному дискурсі тексти представляють собою гіпертекстову систему, що складається з вузлів (інформаційних одиниць) і заданих на них асоціативних зв'язків. Це породжує 3-х або навіть n-вимірний інформаційний простір і створює інформаційне середовище, яке є подібним до глибинної структури переробки ідей людським мозком.
5. Віртуальність. Мануель Кастельс назвав сучасну культуру «культурою реальної віртуальності», яку створено з комунікаційних процесів, в основі яких лежить «виробництво та споживання знаків». Люди живуть у символічному середовищі і взаємодіють опосередковано через це середовище. Таким чином, під віртуальністю розуміється знаковий, символічний характер комп'ютерно-опосередкованої взаємодії.
6. Анонімність учасників. Анонімність спілкування в Інтернеті можна назвати її основною рисою в силу складності, а часом і неможливості здійснення спостереження чи контролю. Учасники комп'ютерної комунікації спілкуються в режимі реального часу, але вони практично нічого не знають один про одного, окрім псевдоніма і тієї інформації, яку учасник повідомляє сам про себе.
7. Креативність учасників. Ані віртуальність, ані дистантність, і ще в меншій мірі анонімність, не позбавляють комп'ютерне спілкування креативного моменту. Навпаки, вони створюють сприятливі умови для особистого залучення учасників у комунікативну взаємодію, надаючи людині максимум можливостей не просто для створення свого образу, але і для створення, в певному сенсі, свого власного, нового світу.
8. Креолізованість. Вона означає, що в текстах, які представлено в електронному вигляді, використовуються не лише лінгвістичні, а й паралінгвістичні засоби, наприклад, малюнок, фотографія, а також застосовуються різні шрифти, кольори, графічні символи тощо.
9. Передача емоцій та інших невербальних засобів за допомогою «смайликів». Незважаючи на опосередкований характер комп'ютерного дискурсу і відсутність прямого, візуального контакту між його учасниками, комп'ютерна комунікація може бути доволі емоційною і для цих цілей використовуються не лише вербальні, але і невербальні засоби, до яких можна віднести передачу емоцій, міміки за допомогою «смайликів», які представляють собою поєднані в певному порядку знаки пунктуації. При їх розгляді під кутом у 90 градусів, «смайлики» стають схожими на «личка», що відображають ті чи інші емоції, наприклад:
· :-) – радість.
· :-( - прикрість.
· :-I – байдужість.
· 8-O - подив.
· `:-) - легке здивування.
· :-T – наполегливість.
· :-E – злість.
· 8 - [] – страх.
10. Типова неоднорідність. Основне розмежування типів дискурсів базується на протиставленні письмового та усного дискурсу. Подібно до них, комп'ютерний дискурс може бути персональним або особистісно-орієнтованим (листування електронною поштою, спілкування в чатах) та інституційним або статусно-орієнтованим (спілкування на конференціях, участь у форумах, рекламно-інформаційні дошки оголошень).
11. Жанрова неоднорідність. Поряд з типовою неоднорідністю, комп'ютерний дискурс характеризує і жанрове розмаїття. Можна виділити загально-інформаційні жанри (сайти електронних ЗМІ, сайти великих провайдерів Інтернет-послуг), науково-освітні та спеціальні інформаційні жанри (електронні наукові та навчальні видання, наприклад, монографії, наукові статті, інтерактивні навчальні курси), художньо-літературні жанри, що містять оцифровані твори світової класики, а також літературні твори, які з самого початку створюються для публікації лише в глобальній мережі, так звана «мережература».
12. Комп'ютерна етика та етикет. Процес комунікації поділяється на окремі фрагменти - комунікативні акти. Класичною моделлю комунікативного акту є діалог, як комунікативна взаємодія, щонайменше, двох учасників. Учасники мають певний комунікативний статус, який виявляється, підтримується і обігрується в процесі комунікації за допомогою сукупності спеціальних прийомів і навичок, що можна визначити як етикет. Комп'ютерна комунікація також регулюється набором правил, які і називаються «Netiquette» або «мережний» етикет.
Унікальність Інтернет-спілкування
В Інтернеті спостерігається вибух народної мовотворчості, що захоплює всі мовні рівні, але особливо яскраво це видно по мережній лексиці і особливому комп'ютерному сленгу, відродженню епістолярного жанру, частого використання прийомів мовної гри та інше.
Однак, часто це новаторство виражається у відхиленні від графічних і граматичних мовних норм. Ряд російських лінгвістів говорять навіть про те, що російський Інтернет прощається з російською мовою, описуючи метафорично цю ситуацію «Умераед зайчег мій», тобто, принцип «пишу, як чую» стає в Інтернеті комунікативної нормою.
Однак не все втрачено. Наприклад, Максим Кронгауз вважає, що мода на «мову падонків», «превед» скоро пройде, і ці новаторські прийоми швидко перейдуть на банальні мовні кліше, втрачаючи свою новизну та комунікативну привабливість. Вони будуть служити лише нагадуванням про лінгвістичні ігри певного періоду розвитку Інтернету.
Інший дослідник Інтернету, Кирило Денисов вважає, що вся Інтернет «кривографія» повинна ґрунтуватися на грамотному написанні, адже інакше її ніхто не помітить. Помилка стає кумедною лише тоді, коли читач твердо знає, в чому вона полягає.
У багатьох україномовних інтернетівських форумах і блоґах вживаються різноманітні форми суржику, що містять значну кількість русизмів, а також російськомовні вставки, записані українськими літерами, нецензурна лексика і інші елементи ігор з мовою та орфографією. Крім традиції використання суржику у сучасній українській літературі, у таких випадках варто враховувати і можливий вплив форм сучасного російського мережевого жаргону, де використовується навмисно спотворена орфографія і специфічна лексика. В українському тексті слова, спотворені на «падонківський» манер, можуть виглядати схожими на русизми чи елементи суржику.
Навмисно-демонстративне вживання суржику, специфічного жаргону і нехтування офіційними нормами правопису (свого роду "штучна диглосія ") підкреслює особливий неформальний характер віртуального мережевого спілкування, норми та звичаї якого є значно більш вільними та ексцентричними порівняно з листуванням чи спілкуванням у реальному житті, в умовах складних бюрократичних систем сучасних держав, а також позначає дистанцію між реальною та віртуальною особистістю автора. Водночас, модифіковане написання нецензурних слів та виразів може певною мірою пом'якшувати шоковий ефект від використання табуйованої лексики та епатажного стилю поведінки
Комп'ютерний сленг — це віртуозна гра для людей, яким тісно в межах нормованої літературної мови. Проте, як би не прагнули носії сленгу до самобутньої яскравості мовлення та відмінності його від нормалізованої української мови, все рівно будь-які нововведення відбуваються в середині системи мови і будуються за законами української мови.
Розповсюдження персональних комп'ютерів і створення Інтернету залучило до цієї сфери широкі шари населення, які сприйняли і збагатили комп'ютерну жаргонну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних і висловів сленгу, визначають моду на комп'ютерний жаргон серед користувачів.
Велику популярність у комп'ютерному жаргоні мають усічені слова: комп (замість комп'ютер), проги (програми), вінди (програма Windows).Український комп'ютерний сленг через свою молодість не досить устоявся, і тому більшість слів у ньому має багато варіантів вимови і написання: глючити, глюкати — працювати з помилками;
Серед молоді все частіше використовується комп’ютерний сленг. Наведу деякі приклади з цього сленгу із коротким тлумаченням:
· Ася, аська — ICQ.
· Баг — помилка у коді програми.
· Вінда – операційна система Windows.
· Вінт – жорсткий диск.
· Геймер – гравець.
· Глюкати – працювати з помилками.
· Горщик — «корзина», смітник (на робочому столі комп'ютера).
· Живність – вірус.
· Зависнути – припинити відповідати на команди.
З одного боку, це явище негативне, оскільки “засмічує” літературну мову. Мова стає грубою та не зовсім зрозумілою.
А з другого - виключна місткість такої “мови”, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту. В решті-решт комп'ютерний жаргон виражає навіть певні емоції, які в сухій та лаконічній реальній Мережі відтворити майже неможливо.
Наявність всіляких перевірок граматики тексту, знижує розвиток навичок грамотного написання у дітей і знижує загальний рівень культури володіння письмовою мовою.
Граничне спрощення комунікації в Інтернеті веде до спрощення мовної, а з часом і фізичної (реальної) особистості, викликаючи незворотні зміни в психіці. Візуалізація комунікації призводить до зниження здатності вербального вираження і сприйняття, що позначається на спілкуванні різних вікових поколінь, знижуючи його ефективність і взаєморозуміння в цілому.
Основна увага у вивченні комп’ютерної комунікації зміщується від вивчення технологічних інновацій до більш пильного розгляду факторів, які змушують людей користуватися цими інноваційними технологіями.
Людський фактор у цьому напрямку досліджень лишається на першому плані.
