Певною мірою зняти маніпулятивний ефект представляється можливим тоді, коли в суспільстві існують дійсно незалежні ЗМІ, що працюють в умовах різноманітності і змагальності у завоюванні уваги і довіри аудиторії.
При наявності різних підходів до висвітлення однієї і тієї ж проблеми, у глядачів виробляється критичний підхід до осмислення інформації, і тоді ЗМІ не формують установки громадян, а інформують їх про хід політичного процесу.
Таким чином, розглянувши різноманітні підходи до проблеми пошуку способів захисту від маніпуляційних впливів, виділяємо наступні групи обмежень, які є основою системи протидії маніпулюванню.
По-перше, це нормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають різного роду відповідальність за використання „брудних” технологій у політичних процесах. Однак діапазон маніпулятивних технологій є настільки широким, що сучасне законодавство ще не прописане стосовно їх більшості. В даному випадку можна зробити висновок, що покладатися на застосування правових норм за використання маніпулювання у різних сферах не варто. Необхідно шукати та використовувати інші способи захисту.
По-друге, ми виділяємо групу особистісно-психологічних обмежень, тобто методів захисту, якими повинна володіти кожна людина для розпізнавання маніпулювання та успішного від нього захисту.
По-третє, соціально-політичні засоби захисту, які зумовлені політичною культурою та способами взаємоз’язку людей у політичній сфері. Саме розвиток останніх, їх пропагування та вдосконалення дадуть змогу зменшити негативні впливи, які все частіше використовують в політичній практиці.
Звичайно, боротися з маніпулюванням шляхом його цілковитого усунення неможливо, а тому слід поєднювати маніпуляційні впливи з відкритим і гуманістичним способом формування особистісних структур та структур свідомості, що сприятиме поступовому зменшенню ефективності маніпулювання та переходу до використання інших способів впливу, насамперед до свідомого переконання
