17. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.
Міжнародний валютний ринок - це система економічних й організаційних взаємовідносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземній валюті
Існують три категорії міжнародних валютних ринків:
1)форексні ринки,
2)ринок євровалют,
3)ринок деривативів (похідних валютних інструментів).
Форексні ринки - офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на національну по курсу, який визначається на основі попиту та пропозиції.
Валютні (форексні) ринки в сучасному розумінні склались в 19ст. по мірі розвитку національних ринків та їх взаємодії склався єдиний світовий валютний ринок для провідних валют в світових фінансових центрах.
Сучасні валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями:
- посилилась інтернаціоналізація валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв’язків, широкого використання електронних засобів зв’язку для здійснення операцій та розрахунків по ним;
- операції здійснюються неперервно протягом доби по черзі у всіх частинах світу;
- техніка валютних операції уніфікована, розрахунки здійснюються по рахункам банків;
- широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків;
- спекулятивні та арбітражні операції набагато переважають операції, пов’язані з комерційними угодами;
- нестабільність курсів валют, які змінюються часто незалежно від фундаментальних економічних чинників.
Міжнародний форексний ринок виконує наступні функції:
1)створює умови для обміну національними грошима
2)встановлює ефективний валютний курс
3)слугує джерелом короткострокових валютних кредитів та управління міжнародною валютною ліквідністю, як на рівні комерційних, так і центральних банків та урядів
4)створює умови для управління валютними ризиками.
Міжнародний форексний ринок характеризується найбільшою кількістю учасників, є ринком з найбільшим рівнем конкуренції; є надзвичайно ліквідним, на ньому найменші трансакційні та інформаційні витрати.
Основні суб’єкти ринку: транснаціональні банки (від їх поведінки залежить валютний курс); центральні банки країн, а також експортери та імпортери, останнім часом навіть фізичні особи.
Ринок евровалют - міждержавний грошовий ринок і ринок капіталів, на яких депозитні і кредитні угоди здійснюються поза країною походження валюти. Перші євроринки виникли наприкінці 50-х.
Операції на євроринку:
- ринок єврогрошей - вклади і кредити на термін до 1 року,
- ринок єврокредитів - вклади і кредити на термін більше 1 року,
- ринок єврокапіталів - емісія і торгівля довгостроковими цінними паперами.
Ринок деривативів. На цьому ринку відбувається торгівля такими інструментами: ф’ючерсами, опціонами, своп-контрактами, євронотами, єврооблігаціяим, комерційними паперами.
ФВК (форвардний валютний контракт) — стандартизований контракт на купівлю/продаж валюти в обумовлений строк за попередньо обумовленим курсом.
Опціон – право купити/продати певну суму валюти протягом певного проміжку часу. Покупець опціону сплачує продавцю певну суму премію.
Своп – одночасне заключення угоди спот і протилежної форвардної угоди між одними і тими ж контрагентами.
40. Механізм регулювання міжнародного руху капіталів
Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди
Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.
Регулювання міжнародного руху капіталу здійснюється у таких напрямках,
- гарантування інвестицій,
- регулювання інвестиційних спорів,
- інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею
- загальний нагляд.
Внаслідок світової боргової кризи початку 80-х виникла потреба у створенні авторитетної міжнародної організації щодо гарантії як прямих, так і портфельних інвестицій. Такою організацією стала БАГІ (багатостороння агенція з гарантування інвестицій, 1988р.) Це автономна організація групи Світового банку, яка здійснює страхування іноземних інвестицій.
БАГІ діє на таких принципах:
1. гарантії надаються тільки по інвестиціям, які походять з країн-членів,
2. гарантії надаються строком на 15-20 р. по конкретним проектам на інвестиції у формі вкладень в акціонерний капітал або позик строком на більше 3 років,
3. гарантії надаються за наступними некомерційними ризиками: неможливість перевести валюту за кордон (репатріювати прибуток, конвертувати місцеву валюту у долари і т.д.), експропріація інвестицій (конфіскація, націоналізація або вилучення приймаючою країною іноземніх інвестицій), порушення контракту (у випадку неможливості отримання компенсації через арбітраж), війна чи громадські безладдя (втрата активів в результаті революції, тероризму, саботажу, повстання,
4. інвестор, який може претендувати на отримання гарантії БАГІ, повинен бути резидентом однієї з країн-членів, а його інвестиція повинна призначатися будь-якій ін. країні, навіть нечлену БАГІ, окрім тієї, резидентом якої він є.
Державні підприємства можуть отримувати гарантії БАГІ, якщо вони функціонують на комерційних принципах.
Максимальний обсяг гарантії капіталовкладень, який надає БАГІ, складає 50 млн.$ на 1 проект.
Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС) створено в рамках групи Світового банку в 1966р. Це автономна організація для врегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. 139 членів. Президент Світового банку є президентом МЦВІС. Країни можуть добровільно погодитися на викоритання його послуг з врегулювання інвестиційних спорів (розглянуто десь 41 спір).
Ще одним механізмом, що частково регулює міжн. інвестиції, є підписаний в рамках ВТО Договір про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи угода ТРІМ. Договір визнає, що деякі інвестиц. заходи не відповідають вимогам ВТО про національний режим і скасування кількісних обмежень на торгівлю. Такі інвестиційні заходи повинні бути скасовані протягом 2 років після підписання ТРІМ розвинутими країнами, протягом 5 р. країнами, що розвиваються і протягом 7р. найменш розвинутими країнами.
Функцію нагляду за розвитком міжнародного інвестування здійснює також і Комісія ЮНКТАД з інвестицій, технологій і пов’язаних з ними інвестиційних питань. У середині 1996р. на цю комісію були покладені зобов’язання вивчення взаємопов’язанння інвестицій і торгівлі і дослідження правової бази іноземних інвестицій, а також розробки системи статистичної звітності.
63. Особливості міжнародного туризму, його динаміка та вплив на світовий ринок.
Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну, тобто іноземний туризм. Він поділяється на виїзний і в'їзний. Виїзний туризм - це подорож осіб, що постійно проживають в Україні, в іншу країну. В'їзний туризм - це подорож в межах України осіб, що не проживають постійно в Україні.
За економічними ознаками; а саме, в залежності від впливу туризму на бюджет країни і її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як активний і пасивний.
Приїзд іноземних туристів в країну, в який-небудь регіон країни являється активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон.
Виїзд громадян даної країни чи регіону в інші держави являється пасивним туризмом. Він пов'язаний з вивозом грошей (валюти) з даної країни чи регіону.
Вказані форми туризму знаходять відображення в поділі туристичних зовнішньоторгових операцій на імпортні й експортні.
Туристичний імпорт - це ввіз в країну вражень, які супроводжуються одночасним вивозом туристом грошей з даної країни Це пасивний туризм.
Туристичний експорт - це вивіз із країни туристичних вражень, які супроводжуються одночасним ввозом туристом грошей в дану країну. Це активний туризм
В Україні, на жаль, в більшій мірі має місце імпорт туризму, ніж його експорт. В зв'язку з цим країна втрачає великі можливості одержання валюти і розвитку туризму як одної з самих прибуткових на сьогодні галузей економіки.
Види міжнародного туризму класифікуються в залежності від мети поїздки, термінів, засобів пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від цих критеріїв туризм поділяється на декілька видів.
За метою поїздки - рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.
Рекреаційний туризм - це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.
Пізнавальний або культурний туризм - це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.
Науковий туризм - це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.п.
Діловий туризм - поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.
За чисельністю розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.
За тривалістю подорожі виділяють короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний - це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий - це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.
В залежності від віку туристів розрізняють дитячий, молодіжний і зрілий туризм.
В залежності від засобів пересування розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту
