пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Білет 11

11. Особливості координації господарської взаємодії країн ОЧЕС (Організація Чорноморського Економічного Співробітництва)

ОЧЕС - Організація чорноморського економічного співробітництва — субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону:

1. Азербайджан,

2. Албанія,

3. Болгарія,

4. Вірменія,

5. Греція,

6. Грузія,

7. Молдова,

8. Росія,

9. Румунія,

10.Сербія,

11. Туреччина

12. Україна.

Статус спостерігачів мають

1. Франція,

2. Німеччина,

3. Австрія,

4. Єгипет,

5. Ізраїль,

6. Італія,

7. Польща,

8. Словаччина,

9. Туніс,

10. Конференція енергетичної хартії,

11. Чорноморський клуб.

Кандидати:

1. Кіпр

2. Чорногорія

У 1990 р. президент Туреччини Тургут Озал виступив з ініціативою створення «Чорноморської зони процвітання і співпраці» за участю СРСР, Туреччини, Румунії і Болгарії.

У 1992 р. підписано перший документ про утворення цієї організації — Стамбульська декларація 1992 р. «Про Чорноморське економічне співробітництво», який підписали

1. Росія,

2. Туреччина

3. Україна,

4. Вірменія,

5. Грузія,

6. Азербайджан,

7. Молдова,

8. Румунія,

9. Греція,

10. Болгарія

11. Албанія.

Першочергове завдання ЧЕС — розвиток економічного співробітництва в регіоні Чорного моря, просування різних спільних інтеграційних проектів від глобальних, починаючи з регіональної «зони вільної торгівлі» до дрібніших — таких як транспортний коридор, так зване кільце довкола Чорного моря, а також різні енергетичні проекти: «блакитний потік», транспортування нафти, електроенергетика.

Відповідно до Статуту держави-члени співпрацюють на таких напрямках:

  1. торгівля та економічний розвиток,
  2. банківська справа i фінанси,
  3. зв'язок;
  4. енергетика,
  5. транспорт,
  6. сільське господарство i агропромисловiсть,
  7. охорона здоров'я i фармацевтика,
  8. охорона навколишнього середовища,
  9. туризм,
  10. наука i технології,
  11. співробітництво у сфері культури,
  12. обмін статистичними даними та економічною інформацією,
  13. співробітництво між митними органами,
  14. гуманітарні контакти,
  15. боротьба з організованою злочинністю тощо.

Період головування країни в Організації складає 6 місяців, ротація головування відбувається відповідно до англійського алфавіту. На період головування міністр закордонних справ країни є головою ОЧЕС та має координувати усю діяльність в рамках Організації, гарантувати належне керування справами так само як і виконання прийнятих Резолюцій та Рішень. У випадку відмови від головування країною, воно автоматично переходить до наступної за списком країни.

У 2001 р. в рамках ОЧЕС був прийнятий документ „Економічний порядок денний для ОЧЕС”, який фактично є колективною стратегію, спрямованою на досягнення конкретних результатів  та цілей ОЧЕС.

Головним постійним органом ОЧЕС, що приймає рішення, є Рада мiнiстрiв закордонних справ. Засідання Ради проводяться, як правило двічі на рік. Рада вирішує всі питання щодо функціонування ОЧЕС, розглядає результати діяльності допоміжних органів i приймає вiдповiднi резолюції, рішення та рекомендації. У період між засіданнями Ради координацію діяльності в рамках ОЧЕС здійснює Діючий голова – міністр закордонних справ головуючої в ОЧЕС країни.

Комітет старших посадових осіб (КСПО) ОЧЕС  репрезентує  міністрів закордонних справ країн-членів і діє від їх імені. Зокрема, КСПО розглядає діяльність допоміжних органів, виконання рішень і рекомендацій Ради, готує пропозиції щодо прийняття Радою нових рішень та вносить для затвердження Радою проект бюджету ОЧЕС.

Допоміжними органи ОЧЕС є робочі групи, які проводять регулярні засідання для обговорення конкретних напрямків галузевого співробітництва.

Виконавчим органом Організації є Постійний Міжнародний Секретаріат ОЧЕС у м. Стамбул.

 

34. Регулювання міжнародної торгівлі послугами (ГАТС)

З 1947 р. міжнародна торгівля товарами регулювалася положен­нями ГАТТ, тоді як багатостороннє міжнародно-правове регулю­вання торгівлі послугами було відсутнє до VIII (Уругвайського) ра­унду переговорів ГАТТ. У рамках раунду було укладено Генеральну угоду з торгівлі послугами, мета якої співзвучна з метою ГАТТ. По­ложення ГАТТ застосовуються у ГАТС з урахуванням специфічних особливостей послуг.

В основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних ви­дів послуг.

Генеральна угода з торгівлі послугами поширюється на послуги, що надаються на комерційних засадах як компаніями приватного сектору економіки, так і фірмами, що перебувають у власності уря­дів або контролюються ними. ГАТС не поширюється на послуги стосовно регулювання руху повітряних суден і пов'язаних з цим прав. Послуги, які надаються урядовим агентствам, виведено з-під дії угоди, до них застосовуються положення Угоди про державні за­мовлення.

Загальні зобов'язання ГАТС стосуються:

•  застосування до міжнародної торгівлі послугами режиму націїнайбільшого сприяння;

•  прозорості регулювання (transparencyofregulations);

•  взаємного визначення кваліфікаційних вимог до надавачів пос­луг;

 •  правил щодо врегулювання монополій, виключних надавачівпослуг (exclusiveservicesuppliers) та іншої підприємницької діяль­ності, що обмежує конкуренцію;

•  заходів лібералізації торгівлі, зокрема таких, які передбачаютьзростання ролі країн, що розвиваються.

Угодою був встановлений 10-річний перехідний період для усу­нення всіх винятків із застосування режиму нації найбільшого спри­яння, що мали місце серед шести десятків країн. Наприклад, країни Північної Європи надавали пільги північно європейським фірмам, що співпрацювали у сфері технологій для захисту довкілля. Країни Європейського Союзу були пов'язані преференційними угодами з низкою інших країн світу.

Зазначеною угодою передбачається заснування у кожній країні-учасниці щонайменше однієї "довідкової точки", де інші країни змо­жуть одержати потрібну їм інформацію про законодавство щодо міжнародної торгівлі послугами. Інформація у таких точках нада­ється у разі звернення за нею через відповідні національні уряди. Очевидно, такий порядок спрямований на зменшення потоку запи­тів до іноземних держав, оскільки багато запитувачів можуть відшу­кати інформацію в національних урядів.

Постачальникам послуг з країн, що розвиваються, інформація на­дається безпосередньо у так званих контактних точках (contactpoints).

Право на надання послуг виникає на підставі сертифікатів, ліцен­зій та інших документів. ГАТС заохочує країни-учасниці укладати двосторонні та багатосторонні угоди щодо взаємного визнання (mutnalrecognition) кваліфікацій, необхідних для отримання доку­ментів, що підтверджують право на надання послуг. Такі системи взаємного визнання слід тримати відкритими для приєднання до них (accession) інших країн-учасниць, якщо вони доведуть, що їх націо­нальні стандарти і вимоги відповідають міжнародним.

Угодою передбачено заходи, що запобігають зловживанню мо­нопольним становищем ексклюзивними надавачами послуг. Якщо у певній країні склалася ситуація, за якої конкуренція у наданні послуг обмежується, то інші країни мають право проконсультуватися з нею з метою усунення відповідних обмежень.

Захист національного надавача послуг відбувається не за допо­могою заходів, що вживаються на кордоні, а в результаті законодав­чого регулювання зарубіжних прямих інвестицій.

Згідно з Генеральною угодою з торгівлі послугами зобов'язання країн-учасниць щодо лібералізації доступу до ринків послуг має ви­конуватись за допомогою внесення змін до національного законо­давства, спрямованих на широке застосування принципу національ­ного режиму до іноземних надавачів послуг і сервісних продуктів (serviceprodacts). Мають усуватися такі обмеження:

•  щодо індивідуальних і загальних інвестицій іноземців у сфері послуг;

•  заснування іноземцями закладів, що надають послуги;

•  кількості видів послуг та їх загального обсягу;

•  кількості конкурентів у конкретному секторі послуг;

•  організаційних форм підприємницької діяльності;

•  загальної чисельності надавачів послуг на ринку.

Принцип національного режиму повинен надаватися країнами у результаті переговорів з іншими країнами-партнерами, при цьо­му мають визначатися сектори, підсектори, умови (conditions) і ква­ліфікаційні вимоги (qualifications) для застосування зазначеного принципу.

Відповідно до угоди насамперед слід лібералізувати доступ до ринків послуг надавачам з країн, що розвиваються. Цим країнам дозволяється жорсткіше застосовувати протекціонізм національ­ної індустрії послуг, зокрема, допускати іноземних конкурентів у меншу кількість секторів, лібералізувати менше типів угод, а та­кож вимагати від іноземних інвесторів утворювати спільні підпри­ємства з національними надавачами послуг і надавати національ­ним компаніям доступ до інформації іноземних компаній та їх ка­налів збуту.

Згідно з вимогами ГАТС національне законодавство щодо між­народної торгівлі послугами повинно використовуватися обґрунто­вано й об'єктивно, право на виконання послуг має надаватися іно­земцям без бюрократичних зволікань, також не можна застосовува­ти обмеження щодо міжнародних трансферів і платежів (internationaltransfersandpayments), якщо країна не має серйозних проблем з пла­тіжним балансом.

Угодою передбачено, що країни-члени проводитимуть подальші переговори з питань субсидування послуг і вжиття охоронних захо­дів до міжнародної торгівлі послугами.

У ГАТС містяться положення, що регулюють винятки із загаль­них правил цієї угоди (у зв'язку з економічною інтеграцією, платіж­ним балансом, інтеграцією ринку праці, етикою, охороною здоров'я людини, охороною навколишнього середовища, безпекою держав).

Обмеження у наданні доступу до ринку або у дотриманні принци­пу національного режиму поділяються на горизонтальні, тобто такі, що стосуються всього комплексу послуг (entirerangeofservices), і специфічні, які охоплюють відповідний сектор або вид послуг.

Практично всі обмеження так званих горизонтальних зо­бов'язань (horizontalcommitments) стосуються послуг, для надання яких необхідна комерційна присутність у країні-імпортері, а також пересування фізичних осіб. Економічно розвинені країни мають не­багато горизонтальних обмежень щодо комерційної присутності (commercialpresence) іноземних постачальників послуг. Горизон­тальні зобов'язання у зв'язку з рухом фізичних осіб стосуються пере­важно внутрішніх пересувань у компаніях "ключового персоналу" (essentialpersonnel) — менеджерів і технічних працівників, а також нетривалих візитів ділових відвідувачів (businessvisitors).

Країни, що розвиваються, виступають за те, щоб незалежні про­фесіонали могли працювати за кордоном без утворення ними компа­нії або іншої форми комерційної присутності. Не всі економічно роз­винені країни погоджуються з такою точкою зору.

Країни, що розвиваються, передбачають у своїх горизонтальних зобов'язаннях такі обмеження щодо комерційної присутності:

•  присутність дозволяється лише у формі спільного підприємства(jointventure);

•  іноземному постачальнику не дозволяється мати контрольнийпакет акцій (majorityshare) спільного підприємства;

•  певна кількість членів правління повинна бути громадянами да­ної країни;

•  іноземний постачальник має використовувати передову технологію та управлінський досвід (advancedtechnologyandmanagerialexperience);

•  іноземний постачальник повинен навчати місцевих працівників(localemployees);

•  іноземний постачальник має співпрацювати з місцевими субпід­рядниками (localsubcontractors);

•  іноземний постачальник має чітко і швидко звітувати (tofurnishaccurateandpromptreports) про свою діяльність.

Поряд з горизонтальними зобов'язаннями існують ще й секторні (sectoralcommitments). Економічно розвинені країни зарезервували за собою право на встановлення обмежень у всіх секторах. Країни, що розвиваються, виявили більшу гнучкість і охопили обмежену кількість секторів (limitednumberofsectors).

Зобов'язання і обмеження щодо комерційної присутності стосу­ються таких секторів:

•  будівельні та пов'язані з ними інжинірингові послуги;

•  соціальні, з охорони здоров'я та пов'язані з ними послуги;

•  управлінсько-консультаційні послуги;

•  фінансові послуги.

Отже, взяті країнами зобов'язання слід розглядати як перший крок у напрямі лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Роз­виток ефективної індустрії послуг є пріоритетним для багатьох кра­їн. Третинний сектор відставав у своєму розвитку від вторинного сектору економіки країн, що розвиваються. Ці країни надалі мо­жуть скористатися вигодами від співпраці з іноземними постачаль­никами послуг. Брак інформації про комерційні й технічні аспекти послуг, яку бажають одержувати країни, що розвиваються, певною мірою усуватиметься завдяки створенню розвиненими країнами "контактних точок". Інформацією про національне законодавство у сфері послуг і практику його застосування можуть скористатися всі країни-учасниці. Фізичні особи мають нині більші можливості для надання послуг, не створюючи для цього форми комерційної присутності у країні-імпортері. Слід все ж таки враховувати, що шанси фахівців щодо надання послуг за кордоном зростуть, якщо вони у себе на батьківщині діють у складі юридичної особи (juridicalpersonality).­

Лібералізаційні заходи сприяють зростанню торгівлі послугами між країнами, що розвиваються. Спільні підприємства, утворені юридичними та/або фізичними особами цих країн, можуть успішно конкурувати з фірмами економічно розвинених країн, особливо у наданні послуг країнам, що розвиваються.

Генеральна угода з торгівлі послугами має такі додатки:

•  Додаток про рух фізичних осіб, які надають послуги відповідно доугоди (AnnexonMovementofNaturalPersonsSupplyingServicesUn­dertheAgreement). Передбачає, що послуги надаються відповідно

до специфічних зобов'язань (specificcommitments), узятих країнами-імпортерами.

•  Додаток про фінансові послуги (AnnexonFinancialServices). Сто­сується страхових і перестрахувальних, банківських та інших фінансових послуг, зокрема, дає змогу країнам вживати заходів,

спрямованих на захист інтересів інвесторів, депозитаріїв, власни­ків полісів;

•  Додаток про телекомунікації (AnnexonTelecommunications). Пе­редбачає, що до всіх іноземних постачальників послуг застосову­ються режим нації найбільшого сприяння і принцип національно­

го режиму, що включає доступ до мережі громадських телекомунікацій і послуг. Згідно з угодою не вимагається застосування заз­начених принципів до кабельного або іншого поширення радіо- ітелепрограм (cableorbroadcastdistributionofradioandtelevisionprogramming). Країнам, що розвиваються, дозволяється запро­

ваджувати розумні умови (reasonableconditions) для зміцнення на­ціональної телекомунікаційної інфраструктури і посилення учас­ті у міжнародній торгівлі телекомунікаційними послугами;

•  Додаток про переговори про базові телекомунікації (AnnexonNe­gotiationsonBasicTelecommunications). Стосується переговорівпро лібералізацію міжнародних комунікаційних послуг, що нада­

ються на великі відстані;

•  Додаток про переговори про морські транспортні послуги (AnnexonNegotiationsonMaritimeTransportServices). Поширюється наморські перевезення, допоміжні служби, доступ до портових по­

тужностей і їх використання. Правила ГАТС щодо цього секторуне застосовувалися до набрання чинності додатку за результата­ми переговорів.

 

57. Світовий ринок робочої сили і міжнародна трудова міграція

Функціонування міжнародного ринку робочої сили нерозривно пов'язане з міграцією населення, тому вивчення цього ринку розпочнемо саме з неї.

Міграція (від лат. migratio - переселення) означає переміщення у часі і просторі населення, тварин, капіталу тощо.

Міграція населення - це переміщення людей усередині країни або з однієї країни до іншої, пов'язане зі зміною їх місця проживання. Міграція робочої сили - складова міграції населення.

Міжнародне переміщення населення складається з еміграційних та імміграційних потоків. Еміграція - виїзд громадян зі своєї країни в іншу на постійне або тривале проживання, імміграція - в'їзд чужоземців у країну перебування на тривале або постійне проживання. Обсягом чистої міграції є різниця між еміграцією та імміграцією. Сума цих потоків становить обсяг валової міграції.

Рееміграція означає повернення емігрантів до своєї країни.

Існують такі форми міжнародної, або зовнішньої, міграції:

o трудова;

o сімейна;

o рекреаційна;

o туристична та інші.

Міжнародний ринок праці існує саме у формі трудової міграції, за відсутності якої не було б і міжнародного ринку робочої сили. У ролі товару на цьому ринку виступає робоча сила, яка переміщується через міждержавні кордони. До такого переселення спонукають різні чинники, але загалом цей процес можна описати українським прислів'ям: "Риба шукає де глибше, а людина - де краще".

Складові робочої сили такі:

Працездатне населення - це особи працездатного віку, які можуть працювати відповідно до своїх фізичних та інтелектуальних здібностей.

Непрацездатне населення, до якого належать особи, що повністю або частково втратили працездатність.

Економічно активне населення - особи, які беруть участь у виробництві товарів і послуг.

Економічно неактивне населення - особи, які незалежно від віку не зараховуються до категорії економічно активного населення, зокрема такі групи:

o домогосподарки;

o учні та студенти стаціонарних форм навчання;

o пенсіонери за віком та інвалідністю;

o рантьє (особи, які живуть на відсотки від наданого в кредит капіталу або за рахунок доходів від цінних паперів);

o особи, які одержують матеріальну допомогу від громадських організацій або приватних осіб;

o особи, які виконують безоплатні суспільні роботи;

o особи, які добровільно і безоплатно надають послуги;

o особи працездатного віку, які потенційно можуть працювати, але не шукають роботу з огляду на об'єктивні або суб'єктивні чинники. Зайняті - особи, які мають роботу і працюють протягом встановленої кількості часу.

Частково зайняті - особи, які не повністю зайняті внаслідок вимушеного скорочення робочого часу.

Безробітні - особи, які на певну дату не мають роботи, але готові до неї негайно приступити.

Міграцію класифікують за різними ознаками.

За територіальною поширеністю робочої сили вирізняють такі види міграції:

o внутрішню - переміщення населення у межах однієї країни;

o зовнішню - переміщення населення за межі своїх країн;

o інтеграційну - переміщення населення у межах країн, що належать до міжнародних інтеграційних угруповань.

За часом здійснення міжнародної міграції робочої сили виокремлюють такі її види:

o остаточну - виїзд населення до інших країн на постійне проживання;

o тимчасову - виїзд населення до інших країн на певний період часу з подальшим поверненням до країни еміграції;

o сезонну - виїзд працівників до інших країн на визначений термін протягом певного періоду року, наприклад, для виконання сільськогосподарських робіт;

o маятникову - постійне проживання працівників у певній країні та постійне або тимчасове працевлаштування в іншій. Цей вид міграції поширений у прикордонних районах ряду країн світу. Міжнародна міграція робочої сили за організаційними засадами

поділяється на такі види:

o добровільну - переміщення населення за власним бажанням;

o організовану - переміщення населення внаслідок запровадження в окремій країні та світовій спільноті певних механізмів (наприклад, організований набір працівників у межах країни або програми міжнародної міграції робочої сили);

o самодіяльну - нелегальне переміщення робочої сили за межі своєї країни;

o примусову - виселення громадян зі своєї країни згідно з рішеннями судових, адміністративних та інших органів.

У міжнародній міграції робочої сили беруть участь такі категорії працездатного населення:

o робітники;

o фахівці (експерти);

o представники творчих професій.

За якісним складом вирізняють:

o міграцію робочої сили низької кваліфікації;

o міграцію робочої сили високої кваліфікації;

o міграцію вчених та інших представників інтелектуальної еліти. Згідно з класифікацією ООН постійними працівниками-мігрантами

вважаються особи, які прибувають до країни в'їзду з метою пошуку оплачуваної роботи протягом терміну, що не перевищує одного року.

Транзитною професійною міграцією є міграція робочої сили, передусім управлінців і висококваліфікованих робітників, яка супроводжує прямі інвестиції в економіку зарубіжних країн, тобто відбувається за принципом: "Куди гроші - туди й працівники".


21.06.2014; 02:13
хиты: 173
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь