пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Білет 7

7. Валютні обмеження в регулюванні МЕВ

Валютні обмеження – законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями.

Уперше валютні обмеження у формі зосередження обороту іноземної валюти в руках держави були впроваджені в 1931 р. в Німеччині.

Цілі валютних обмежень:

1) вирівнювання платіжного балансу;

2) підтримання валютного курсу;

3) концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.

Види валютних обмежень:

1.заборона вільного продажу й купівлі іноземної валюти,

2.обов'язковий продаж (або здача) іноземної валюти державі за офіційним курсом,

3.регулювання процесу вивезення капіталу, грошових переказів ,

4.ліцензування для комерційних банків права здійснювати валютні операції.

Принципи валютних обмежень:

1)централізація валютних операцій в Центральному і уповноважених (девізних) банках;

2)ліцензування валютних операцій – вимагання попереднього дозволу органів валютного контролю для придбання імпортерами чи боржниками іноземної валюти;

3)повне або часткове блокування валютних рахунків;

4)обмеження оборотності валют.

Форми валютних обмежень:

1.валютна блокада — припинення або обмеження валютно-фінансових відносин з блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного і політичного тиску.

А)одностороння - коли одна країна блокує іншу

Б)багатостороння - коли вона здійснюється рядом держав

В) повна — при використанні всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді

Г) часткова – коли використовуються лише окремі методи валютної блокади

2. Валютний кліринг – це угода між урядами двох або кількох країн про обов’язків залік взаємних вимог і зобов’язань.

Перший двосторонній кліринг був підписаний 14 листопада 1931 р. між Угорщиною і Швейцарією.

3. Офіційне встановлення країною кількох валютних курсів. Встановлюючи множинність валютних курсів, держави диференціюють їх за групами товарів, послуг та цільовим використанням валюти.

Вперше така форма валютних обмежень почала використовуватися під час Великої депресії після світової економічної кризи 1929—1933 р.

 

30. Міжнародна торгівля: Теорія розміру країн.

 

Теорія розміру країни

Суть теорії розміру країни: через те, що країни з більшою територією зазвичай мають більш різноманітні кліматичні умови та природні ресурси, вони у загальному ближче до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни. Основні складові теорії:

- великі країни порівняно з малими експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів;

- великі країни, на відміну від малих, мають більш різноманітні ресурси;

- великі країни порівняно з малими мають більш високі транспортні витрати у міжнародній торгівлі;

- великі країни, на відміну від малих, зазвичай можуть здійснювати велико серійне виробництво.

 

53. Фіскальна політика та фінансові інструменти регулювання МЕВ

Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Складовими частинами фіскальної політики держави є:

Дискреційна фіскальна політика

це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. Відповідно, в період піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна фіскальна політика поділяється на:

  • стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;
  • обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.

Недискреційна фіскальна політика 

автоматична фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори 

механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці, або це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Дія автоматичних стабілізаторів впливає на зміну обсягу виробництва, рівня цін і ставок відсотка. Стабілізатори при зміні попиту забезпечують більш плавну зміну випуску продукту. Дія автоматичних стабілізаторів відбивається на розмірі циклічного дефіциту/профіциту бюджету.

 

Основні функції фіскальної політики:

1) Вплив на стан господарської кон'юктури.

2) Перерозподіл національного доходу.

3) Нагомадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Основні джерела доходів:

1) Податки.

2) Власні доходи держави від виробничої та інших формдіяльності.

3) Платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі.

4) Позики у формі державних облігацій.

До фіскальної політики відносяться тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.


21.06.2014; 01:38
хиты: 200
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь