пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Білет 6

6.Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.

 

Тарифні методи регулювання зов­нішньої торгівлі займають централь­не місце у системі реалізації держав­ного регулювання зовнішньоеконо­мічної  діяльності.  Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впливає на об­сяги сум нарахованого мита на това­ри, що є об'єктом експортно-імпорт­них операцій. Слід зазначити, що комплексність впливу тарифного ре­гулювання проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, що суттєво впливає на застосування окремих ставок мита до певних товарів.

Мито – це податок, який стягується при переміщенні товару через митний кордон.

Митний тариф – це обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Класифікація митних тарифів

Основою митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.

За способом стягнення мито поділяється на:

  • адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів (наприклад, 20%);

Застосовується, як правило, при обкладанні товарів, які мають різні якісні характеристики в рамках однієї товарної групи.

Переваги: адвалорні мита підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливань ціни на товар, змінюються лише доходи бюджету.

Недоліки: вони передбачають необхідність митної оцінки вартості товару. Оскільки ціна товару може коливатися під впливом різних економічних (обмінний курс, відсоткова ставка) та адміністративних (митне регулювання) факторів, застосування цих тарифів пов’язано із суб’єктивністю оцінок і зловживанням.   

  • специфічне – визначає фіксовану суму, що стягується з одиниці виміру певного товару;

Як правило, накладаються на стандартизовані товари.

Переваги: є простими в адміністративному плані і у більшості випадків не залишають свободи для зловживання.

Недоліки: рівень митного захисту з допомогою специфічних тарифів сильно залежить від коливань цін на товари. В результаті, коли імпортні ціни збільшуються, рівень захисту внутрішнього ринку знижується.

  • комбіноване – утворе­но комбінацією перших двох видів мита.

Слід зауважити, що в разі підвищення ціни товару та, відповідно, митної вартості, з якої нараховується мито, адвалерні ставки да­ють більші надходження до бюджету, ніж специфічні. Вод­ночас, у разі зниження ціни товару, ефективнішими є спе­цифічні ставки. Комбіновані ставки дозволяють дещо змен­шити недоліки перших двох видів мита.

 

За об'єктом обкладення мито поділяється на:

  • імпортне – мито, яке накладається на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. Імпортні ставки підвищу­ють вартість товарів невітчизняного виробництва на внут­рішньому ринку країни, що призводить до зменшення його кількості на національному ринку та дозволяє вітчизняно­му товаровиробникові додатково виробляти ідентичні та однорідні товари для внутрішнього споживання.
  • експортне – мито, яке накладається на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Експортне мито — це не тільки додаткові надходження до бюджету держави в разі експорту певних товарів, а та­кож стимулювання додаткової обробки експортованої про­дукції на національних виробничих потужностях та утво­рення вартісних бар'єрів з метою скорочення експорту то­вару даного виду.
  • транзитне – мито, яке накладається на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни. Цей вид зустрічається дуже рідко використовується насамперед як засіб торгової війни.

 

За характером застосування мито може бути:

  • сезонне – регу­лює зовнішньоторговельні відносини щодо товарів сезон­ного характеру, насамперед, сільськогосподарської про­дукції. Застосування сезонних ставок мита захищає в певні періоди року ринок вітчизняних товарів шляхом підвищення (за рахунок ставок мита) вартості імпортова­них товарів.
  • антидемпінгове – застосовується у разі виявлення факту імпорту товару за демпінговими цінами, що призводить до суттєвих збитків у національних галу­зях виробництва.
  • компенсаційне – накладається на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або опосередковано використовувалися субсидії, надані державою експор­теру для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринках збуту. За міжнародними правилами сума компенсаційного мита не може перевищувати суми отриманої державної субсидії.

 

За походження мито може бути:

  • автоном­не -  встановлюється законодавчими документами конкретної країни без урахування наявності двосторонніх чи багато­сторонніх договорів з іншими країнами стосовно зовніш­ньоторговельних відносин. Ставки цього виду мита змі­нюються без узгодження з країнами-торговельними партнерами та застосовуються в разі проведення підготов­чої роботи до укладення дво- або багатосторонніх торговельних договорів. Зменшенням ставок даного виду мита певною країною можна отримати деякі зовнішньоторго­вельні пільги.
  • конвенційне – формуються шля­хом проведення дво- або багатосторонніх переговорів і не можуть підвищуватися будь-якою державою в односторон­ньому порядку.
  • преференційне - це особливі пільгові ставки, які застосовуються до імпортних товарів походженням з деяких країн або групи країн. Мета їх застосування — стимулювати експорт певних товарів з країн, що розвиваються

 

В залежності від типу ставок:

  • постійне – митний тариф, ставки якого встановлюються один раз органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин.
  • мінливе – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися за встановлених державними органами умов (при зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

 

За способом нарахування ставок:

  • номінальне – тарифні ставки, зазначені у митному тарифі;
  • ефективне – визначає реальний рівень митного обкладення імпортованих кінцевих то­варів, обчисленого за ставками митного тарифу.

 

Наведена класифікація дає уявлення про ступінь дер­жавного впливу на ефективність здійснення експортно-ім­портних операцій шляхом застосування митно-тарифних засобів.

Структурно, митний тариф являє собою систематизова­ний перелік товарів, що підлягають обкладенню митом у разі їх ввезення чи вивезення з митної території певної країни. Розрізняють, у залежності від кількості ставок, які можна застосувати до кожного товару, два типи митного та­рифу — простий та складний.

Простий митний тариф передбачає для кожного товару тільки одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару чи інших обставин.

Складний митний тариф по кожному товару забезпечує наявність декількох ставок мита та дозволяє, в залежності від походження товару, застосовувати різний рівень митного об­кладення. Крім того, цей тариф дозволяє впливати на інші країни шляхом застосування диференційованих ставок.

Звичайно, найвища ставка мита складного тарифу визна­чається кожною країною окремо, незалежно від наявності договірних тарифних угод з іншими країнами та, згідно з наведеною класифікацією, є автономною. Іншою ставкою у складному тарифі виступає конвенційна, яка зобов'язує певну країну застосовувати її на підставі укладених дво- та багатосторонніх угод щодо товарів, які імпортуються з цих країн. Найнижчими ставками складного тарифу е префе­ренційні, які застосовуються у країнах, економічно пов'я­заних певними угодами, а також стосовно товарів похо­дженням з країн, що розвиваються.

Таким чином, тарифне регулювання державної зовніш­ньоторговельної політики є головним інструментом впли­ву на торговельні відносини різних країн та, певним чи­ном, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо віт­чизняних товаровиробників.

Слід зазначити, що застосування тарифів у зовнішньо­торговельних стосунках, суттєво поповнює державний бю­джет.

Знання та застосування механізму впливу митно-тариф­ного регулювання на етапах планування та прогнозування стратегічних та тактичних кроків зовнішньоекономічної діяльності дозволить уникнути багатьох помилок у разі ухвалення рішення та окреслити завдання на розробку екс­портної стратегії та тактики.

 

29. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.

 

Два основні регулятори:

 - Ринковий (попит та пропозиція);

 - Зовнішній (держава та похідні від держави, тобто організації, профспілки).

Класичний механізм:

Основним стимулом є різниця в цінах на робочу силу (середня зарплата в Україні складає 360-370 грн., в ФРН – 3500 євро).

Класична теорія цінової рівноваги виходить з того, що основним регулятором ринку міжнародного руху робочої сили є реальна зарплата. За умов досконалого ринку вона гнучко змінюється та встановлюється на ринку на рівні, де обсяг ринкового попиту на труд дорівнює обсягу пропозиції труда.

Фактори, які на зовнішньому ринку модифікують ринковий механізм робочої сили:

 - Монопсонія (ринок, де існує один працедавець) на окремих ринках праці (встановлення монополії).

 - Державне втручання в економіку.

 - Діяльність профспілок (захищають інтереси національних працівників).

 - Наявність економічних бар'єрів між країнами (різний рівень оподаткування).

 - Національні відмінності робочої сили (культура, мова, родинні зобов'язання).

 - Менша міжнародна мобільність у порівнянні з товаром, послугами, капіталом.

 - Технологічна диференціація країн, різний рівень підготовки робочої сили.

 - Діяльність ТНК.

 - Регулювання міжнародних ринків товарів, капіталів та послуг.

Механізм державного регулювання. Основні тенденції регулювання:

1.Лібералізація руху робочої сили між країнами з розвиненою економікою (в ЄС, США, Канаді).

2.Лібералізація міграції окремої категорії робітників у країнах працедефіцитною ситуацією – селективна імміграційна політика (Канада, Австралія).

3.Лібералізація імміграції робочої сили у глобальному масштабі (жодна країна не має жорстких бар'єрів для виїзду за кордон, лише для тих, хто працювали у військовій чи секретній службі).

4.Збереження обмеження щодо імпорту робочої сили у глобальному масштабі (не всі готові спростити механізм в'їзду в країну; полегшують цей механізм передусім в ПРК).

5.Розширення національного режиму щодо іноземної робочої сили.

Тимчасове положення про умови і порядок оформлення дозволу на працевлаштування в Україні. Нове положення – 2000 року. Основні моменти:

1.Іноземець має отримати дозвіл на працевлаштування (Міністерство праці та соціального захисту). Умова подання – брак фахівців даної спеціальності.

2.Заява працедавця. Ця заява має бути погоджена з центрами зайнятості.

3.Копія контракту з іноземним громадянином.

4.Список запрошених іноземних громадян.

5.Документ про перерахування коштів за розгляд заявки.

6.В Україні дозвіл видається на рік. Максимальний термін – до 4-х років.

7.Право на роботу не мають іноземці, які тимчасово перебувають на території України.

8.Іноземний громадянин, який працює без дозволу підлягає негайному виселенню за рахунок працедавця

 

52. Уругвайський раунд переговорів в межах ГАТТ: підсумки, перспективи

У вересні 1986 р. на спеціальній сесії ГАТТ на рівні міністрів у Пунта-дель-Есте (Уругвай) було покладено початок нового, восьмого раунду переговорів, що дістав назву "Уругвайського". У прийнятій на сесії декларації було визначено його програму. Вона свідчила про те, що ГАТТ планують і надалі розширювати сферу своєї діяльності. До порядку денного переговорів було внесено найбільшу в історії Угоди кількість питань: митні тарифи; нетарифні заходи; торгівля тропічними, текстильними товарами і одягом, сільськогосподарськими продуктами, окремими видами природних ресурсів; перегляд деяких норм і правил ГАТТ, зокрема правил використання захисних заходів; доопрацювання угод і домовленостей, укладених під час "Токійського раунду" (угоди щодо субсидій і компенсаційного мита); торгові аспекти регулювання іноземних капіталовкладень; торгові аспекти прав інтелектуальної власності.

На відміну від попередніх раундів основним завданням розглядуваних переговорів було формування нових правил регулювання міжнародної торгівлі, підготовка угод, що не лише інтерпретують окремі положення ГАТТ, а й істотно розширюють сферу його діяльності. 

Скликання нового раунду переговорів у межах ГАТТ відбулося в період загострення суперечностей між трьома центрами суперництва. Саме в цей час відносини між ними стали особливо напруженими, насамперед між США і Японією.

"Уругвайський раунд", як і "Токійський раунд", проводився у формі багатосторонніх торгових переговорів. Однак на відміну від останнього, в якому могли брати участь усі країни, що виявили інтерес до переговорів, в "Уругвайському раунді" могли брати участь лише певні групи держав:

• усі члени ГАТТ (91 країна);

• країни, що застосовують положення ГАТТ на фактичній основі і які до 30 квітня 1987 р. мали заявити про намір приєднатися до ГАТТ і брати участь у БТП;

• держави, що розвиваються, які до 30 квітня 1987 р. почали робити необхідні кроки для вступу в ГАТТ для того, щоб визначити умови своєї участі в Угоді;

• країни, що інформували членів ГАТТ про намір розпочати переговори про умови приєднання до Угоди.

У переговорах "Уругвайського раунду" взяло участь 108 держав. Було вирішено:

Митні бар'єри. Питання полягало в тому, чи взагалі готові країни-учасниці відмовитися від митних тарифів. Загалом це цілком можливо, оскільки в міжнародній торгівлі дедалі більшу роль починають відігравати товари, конкурентоспроможність яких визначається не так ціною, як якістю, новизною, особливими властивостями. Крім того, збільшуються обсяги поставок товарів через канали ТНК, ціни на які значно відрізняються від світових. Важливу роль відіграє також коливання курсу валют, що змінює ціну товарів на світовому ринку, виражених у різних валютах.

Найактивнішими противниками відмови від митних зборів як регулятора зовнішньоторговельного обороту є країни ЄС, для яких єдиний митний тариф є найважливішою основою їх інтеграції, основним інструментом єдиної торговельної політики.

До відмови від митного захисту не готові також країни, що розвиваються, які вбачають у ньому один з небагатьох важелів охорони своєї економіки від експансії економічно значно розвиненіших країн.

Тому учасники переговорів не ставили перед собою завдання здійснювати загальне (лінійне), як це було на попередніх раундах, зниження митних зборів. Переговори з питань тарифів відбувалися з окремих груп товарів. Основну увагу було приділено проблемам ескалації митних ставок, тобто збільшенню їх із зростанням рівня обробки товарів.

Ще одним напрямком переговорів у межах БТП було зниження на основі взаємності ставок найвищого мита, а також гармонізація їх за окремими групами. До заключного пакету "Уругвайського раунду" увійшов протокол про зниження в середньому на одну третину митних тарифів країн-учасниць. Було вжито заходів з метою зменшення ескалації мита шляхом зниження за взаємною домовленістю найвищих ставок, а також гармонізації мита з окремих товарних груп.

Нетарифні заходи. Ініціаторами постановки цієї проблеми на "Уругвайському раунді" переговорів були країни, що розвиваються. Близько половини експорту цих країн у розвинені країни світу підпадає під дію нетарифних бар'єрів. При цьому головну роль відіграють кількісні обмеження, введення яких підсилюється винятками, що наведені в тексті ГАТТ, і застереженнями.

Незважаючи на укладення під час "Токійського раунду" низки угод з нетарифного регулювання торгівлі, вплив їх на міжнародний товарооборот не зменшився. Навпаки, кількість цих угод збільшилась, сфера застосування розширилися. На сесії міністрів країн — членів ГАТТ було сформульовано програму дії з питання нетариф-них обмежень. Вона передбачала:

• ліквідацію всіх несумісних з нормами ГАТТ обмежень імпорту;

• визначення термінів усунення інших кількісних обмежень та інших нетарифних бар'єрів;

• надання у процесі ослаблення нетарифних обмежень пріоритету тим з них, які перешкоджають експорту з країн, що розвиваються, або мають дискримінаційний характер.

Текстильні товари і одяг. Це питання було включено до порядку денного "Уругвайського раунду" за наполяганням країн, що розвиваються. Річ у тім, що текстильні товари постійно виключалися з переговорів про зниження митних зборів у межах ГАТТ. Нині саме на них зберігається найвище мито. Мало того, періодично укладаються міжнародні угоди з торгівлі текстильними товарами, що обмежують імпорт цих товарів, зокрема і за допомогою квот, з 34 країн, що розвиваються, і східноєвропейських країн у 17 промислово розвинених держав. Це суперечить основним принципам ГАТТ, зокрема ст. I, що передбачає взаємне надання безперечного режиму найбільшого сприяння. Основним засобом обмеження імпорту текстилю є кількісні обмеження, хоча угодою передбачається, що обмеження іноземної конкуренції може здійснюватися лише за допомогою митних тарифів.

Торгівля сільськогосподарськими товарами. Суть аграрного протекціонізму розвинених країн перебуває в тісному зв'язку імпортних обмежень щодо цін на товари з недостатньо розвинених країн із заходами з підтримки високих цін на продовольчі товари на внутрішньому ринку, а також з активним стимулюванням вивезення. При цьому головну роль відіграють нетарифні заходи й субсидії, хоча митні збори на сільськогосподарські товари продовжують відігравати значну роль.

Захисні заходи. Одне з основних питань "Уругвайського раунду" переговорів — перегляд існуючих правил з використання захисних заходів, які відповідно до ГАТТ можуть бути введені щодо тих товарів, виробники яких зазнають або можуть зазнати збитків від конкуренції через збільшення обсягу імпорту. Для цього дозволяється тимчасово підвищувати ставки митного тарифу, вводити квоти. Однак торговельно-політична практика останнього часу свідчить про те, що розвинені країни широко застосовують обмеження, що обходять ГАТТ. До найвідоміших належать уже згадувані так звані добровільні обмеження експорту, а також угоди про регулювання ринків..

Під час "Уругвайського раунду" було розширено угоду ГАТТ із захисних заходів. Зокрема, вперше визначено правила і процедури введення захисних заходів відповідно до ст. XIX ГАТТ, вжиття яких тривалий час викликало значні суперечності серед договірних сторін. Узгоджено, зокрема, суттєве положення про те, що захисні заходи мають вводитися щодо всіх джерел імпорту. Крім того, забороняються так звані добровільні обмеження експорту, що стали останніми роками одним із протекціоністських засобів, що застосовуються дуже часто.

Багато питань, що стояли на порядку денному, залишилися не-вирішеними, хоча сторони домовилися вдосконалити правила, що забезпечують гарантії дотримання технічних норм, тестування, процедури сертифікації. Змінені правила мають сприяти гармонізації міжнародних стандартів, але не перешкоджатимуть введенню різними країнами більш високих стандартів. Досягнуто угоди про прийняття правил, пов'язаних із санітарним станом тварин і рослин.

Антидемпінгова практика. У рішеннях "Уругвайського раунду" було доповнено і деталізовано прийняту на переговорах "Токійського раунду" угоду про застосування ст. VI ГАТТ, що набрала чинності в 1980 р. Зокрема, досягнуто домовленості про те, що адміністративне розслідування негайно припиняється, якщо відповідні органи встановлять, що демпінгова різниця є мінімальною (менш як 2 % експортної ціни товару) або що рівень демпінгового імпорту незначний (менш як 3 % обсягу імпорту в імпортуючу країну).

Прийняті антидемпінгові заходи відповідно до нового розширеного тлумачення діють упродовж 5 років, після чого передбачається знизити антидемпінгове мито. Буде введено правила, що дозволять виявити спроби уникнення антидемпінгового мита перенесенням виробництва у треті країни.

Торгові аспекти регулювання іноземних капіталовкладень. Інтенсифікація руху капіталів, зокрема і під впливом ТНК, призвела до того, що в розвинених країнах і в ряді держав, що розвиваються, виникли різноманітні системи регулювання іноземних інвестицій, що передбачають різні процедури надання дозволів на інвестиції, заборони і обмеження на них у певних галузях, обмеження на частку участі іноземного капіталу в місцевих компаніях тощо.

Країни Заходу під час "Уругвайського раунду" прагнули виробити угоди, які б мали більш обов'язковий характер, ніж той, що існує нині. При цьому на БТП розглядалися лише ті питання регулювання іноземних капіталовкладень, що пов'язані із зовнішньою торгівлею. Це передусім вимоги щодо мінімального експорту вироблюваної на підприємствах за участю іноземного капіталу продукції, щодо обов'язкового використання у виробництві місцевих компонентів тощо.

Торгівля послугами. Ініціаторами включення до порядку денного БТП цих проблем були розвинені країни, що є головними експортерами послуг, роль яких у міжнародній торгівлі постійно зростає. їх частка в загальному експорті товарів і послуг на початку 80-х років становила 20 %.

Особливо високими темпами зростала торгівля послугами, що є компонентами виробництва і торгівлі, такими як зв'язок, телематика, програмне забезпечення ЕВМ, ремонт і обслуговування машин і обладнання, лізинг, юридичні, збутові та фінансові консультації, страхування і фінансування експорту, операцій купівлі-продажу.

У сучасній практиці використовуються різноманітні методи регулювання імпорту послуг, тому США та інші розвинені країни виступили за розробку правил і процедур, що мали б створити загальну правову основу для здійснення міжнародної торгівлі послугами, дати змогу обмінюватись інформацією про застосування національних засобів регулювання, вирішувати спірні питання, що виникають, шляхом консультацій.

Проблема торгівлі послугами є новим аспектом у діяльності ГАТТ. Пропозиція про внесення цієї проблеми до порядку денного БТП натрапила на активний опір країн, що розвиваються, передусім так званої групи 10 (Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, Куба, Нігерія, Нікарагуа, Перу, Танзанія і Югославія). Країни, що розвиваються і є імпортерами послуг, побоювалися можливої лібералізації торгівлі послугами, вбачаючи в цьому загрозу розвитку національних підприємств у цій сфері економічної діяльності.

На переговорах було досягнуто угоди щодо чесної, без дискримінації торгівлі послугами. У цю угоду було включено положення про фінансові послуги, повітряний транспорт і телекомунікації. Сторони домовилися не включати в текст угоди положення про експорт кінофільмів і телепрограм, пояснюючи це глибокими суперечностями між Європою і США. Останні звинувачують своїх європейських партнерів у протекціонізмі. Буде продовжено переговори щодо торгівлі в галузі телекомунікацій і фінансових послуг.

Ця угода, за оцінкою експертів, дасть змогу збільшити річний обсяг торгівлі послугами до 900 млрд дол.

Зауважимо, що виконання рішень "Уругвайського раунду" мало істотно вплинути на сучасні міжнародні економічні відносини. їх реалізація дала змогу створити багатосторонню систему, в якій усі держави мають рівні права і обов'язки. Не буде односторонніх переваг і винятків з багатосторонніх правил торгівлі, крім торгових преференцій і окремих вилучень, що надаються розвиненими країнами на користь держав, що розвиваються, з метою економічного розвитку, відбуватиметься істотне зближення національних законодавств у сфері міжнародних економічних відносин, буде значно важче, як економічно, так і політично, порушувати правила міжнародної торгівлі.


21.06.2014; 01:37
хиты: 121
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь