4. Об’єктивні передумови, сутність та регулювання міжнародної економічної інтеграції.
Міжнародна економічна інтеграція
Це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їхніх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах. На мікрорівні цей процес іде через взаємодію капіталу окремих господарюючих суб'єктів (підприємств, фірм) прилеглих країн шляхом формування системи економічних угод між ними, створення філій за кордоном. На міждержавному рівні інтеграція відбувається на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик.
Економічна інтеграція - процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближення господарських механізмів і набуває форми міждержавних угод, що регулюються міждержавними (або наддержавними) органами. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.
Процес міжнародної економічної інтеграції зумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці: простого обміну товарами - стійкої масштабної міжнародної торгівлі товарами та послугами - переміщення капіталів - створення нових виробництв - науково-технічної кооперації - спільного ведення виробництва й управління. До передумов міжнародної економічної інтеграції можна віднести: належність (близькість) рівнів економічного розвитку й схожість господарських механізмів.
Найбільш активно інтеграційні процеси проходять між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку; географічну наближеність країн, що інтегруються, наявність спільних кордонів і економічних зв'язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об'єднань світу створювалися з декількох сусідніх країн, були розташовані близько одна до одної, мали єдині транспортні комунікації.
Пізніше до них приєднувалися й інші сусідні країни; наявність спільних економічних та інших проблем, що поставали перед країнами (г-зі фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо; демонстраційний ефект.
У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, відбуваються позитивні економічні перетворення (прискорення темпів економічного зростання, зростання зайнятості, зниження інфляції); появу "ефекту доміно" (країни поза межами інт. об-ня - певні труднощі, пов'язаними з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять до угруповання, одна на одну. Інші дуже швидко підписують двосторонні угоди про торгівлю та інші економічні стосунки з країнами — членами інтеграційного об'єднання.
Об'єктивна основа ек. інт-ії - інтернаціоналізація госп. життя країни. Головною метою інтеграції є нарощування обсягів та поширення асортименту товарів та послуг на основі і в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності.
Інтеграційні об'єднання мають такі цілі: Використання переваг економіки масштабу. Досягти цього можна розшир-ши розміри ринку, змен-ши трансакційні витрати тощо; Вирішення зовнішньо-торг. політики. Регіональні угруповання створ. більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі; Сприяння структурній перебудові економіки.
Досягається завдяки використанню країнами що будують ринкову економіку досвіду провідних розвинених країн, що є членами об'єднання. Більш розвинені країни, що підключають своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені у прискоренні їх ринкових реформ та створенні там повноцінних і ємкісних ринків.
Підтримка молодих галузей нац. ек-ки. за рахунок виходу на більш широкий регіональний ринок; Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Метою інтегр. угруповань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть участь у політ., соціал, військ, культурн. областях; забезпеченні економічної й політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки; Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.
Мета такого регулювання — усунення національних перепон на шляху взаємних обмінів і взаємодії національних економік. Визначальним моментом інтеграції є прямі міжнародні економічні (виробничі, науково-технічні, технологічні) зв'язки на рівні первинних суб'єктів економічного життя, що розвиваються вглиб та вшир, забезпечують поступове зрощування національних господарств на базисному рівні.
Міжнародна економічна інтеграція стає можливою і необхідною завдяки факторам розвитку: поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток виробничих сил під впливом нтп, розвиток міжнародної торгівлі, розвиток транспортних можливостей, тісне переплетення національних економік на мікрорівні, тенденція розвитку процесів глобалізації у світовій економіці, створення та діяльність міжнародних організацій в усіх сферах людського життя. Серед факторів, що унеможливлюють інтеграційні процеси віднос. ідеологічні розбіжності, традиційні конфлікти між країнами, світові релігії.
Найпростіша форма економічної інтеграції – зона вільної торгівлі, у рамках якої відміняються торговельні обмеження між країнами-учасницями й насамперед мита.
Інша форма – митний союз – припускає поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу й проведення єдиної зовнішньоторговельної політики відносно третіх країн.
В обох випадках міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, для того щоб забезпечити для країн-учасниць однакові можливості в розвитку взаємної торгівлі й фінансових розрахунків.
Більше складною формою є загальний ринок, щозабезпечує його учасникам поряд з вільною взаємною торгівлею і єдиним зовнішнім тарифом волю пересування капіталів і робочої сили, а також узгодження економічної політики.
Але найбільш складною формою міждержавної економічної інтеграції є економічний (і валютний) союз, що сполучає всі вищевказані форми із проведенням загальної економічної й валютно-фінансової політики.
Економічна інтеграція забезпечує ряд сприятливих умов для взаємодіючих сторін.
По-перше, інтеграційне співробітництво дає господарюючим суб'єктам (товаровиробникам) більше широкий доступ до різного роду ресурсам: фінансовим, матеріальним, трудовим, до новітніх технологій у масштабах усього регіону, а також дозволяє провадити продукцію розраховуючи на ємний ринок всього інтеграційного угруповання.
По-друге, економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн.
По-третє, інтеграційна взаємодія дозволяє його учасникам спільно вирішувати найбільш гострі соціальні проблеми, такі як вирівнювання умов розвитку відсталих районів, зм'якшення положення на ринку праці, надання соціальних гарантій малозабезпеченим верствам населення, подальший розвиток системи охорони здоров'я, охорони праці й соціального забезпечення.
Однак взаємодія національних господарств розвивається з різним ступенем інтенсивності, у різних масштабах, проявляючись більш чітко в окремих регіонах. Тому необхідно розглянути об'єктивні фактори, що обумовлюють цей процес.
27. Міжнародна торгівля: парадокс Леонтьєва.
Результати емпіричних тестів як підтверджували, так і спростовували теорію Хекшера-Оліна. Найбільш відоме дослідження, що не підтвердило висновки Хекшера-Оліна-Семюельсона, було виконане в 1953 році американським вченим Василем Леонтьєвим.
Він шляхом декількох емпіричних тестів довів, що умови теорії Хекшера-Оліна на практиці не додержувалися. Після Другої світової війни США вважались однією з найбагатших і капіталонасичених країн з відносно високим рівнем оплати праці, тому згідно теореми вони повинні були експортувати капіталомісткі товари. Щоб перевірити цю гіпотезу, Леонтьєв підрахував, скільки необхідно капіталу і робочої сили, щоб випустити товари для експорту вартістю 1 млн. доларів і товари також вартістю 1 млн. доларів, які прямо конкурують з імпортними товарами. Для кожної галузі промисловості він розрахував витрати капіталу і праці на одиницю товару, причому не обмежився тільки готовою продукцією, але й дав розрахунки для проміжної продукції. Потім, використавши структуру експорту США в 1947 році, він вирахував співвідношення затрат капіталу і праці, необхідне для виробництва експортних товарів на 1 млн. доларів. За структурою імпорту США за той же рік, з якої він виключив товари, що не вироблялись в країні, Леонтьєв визначив співвідношення капіталу і праці, необхідне для виробництва американських товарів, які могли б прямо заміщувати імпортні.
Леонтьєв очікував, що у відповідності з теорією Хекшера-Оліна розрахунки покажуть, що експортні американські товари потребують більше капіталу на одного зайнятого, ніж американські товари, що прямо заміщують імпорт. Результат, однак, виявився прямо протилежним: капіталомісткість американського імпорту на 30% переважала експорт, що означало, що США зовсім не є капіталонасиченою країною, а, навпаки, праценасиченою, що ніяк не вписувалось в існуючі уявлення.
Парадокс Леонтьєва – теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як каіталонасичені – трудомістку.
Проти парадоксу Леонтьєва приводилися ряд аргументів:
- Необхідно ділити робочу силу на кваліфіковану і некваліфіковану і розраховувати питомі затрати на виробництво експортних товарів кожної з груп окремо. Тому США експортують продукти кваліфікованої праці, яку, враховуючи затрати на її підготовку та навчання, можна розглядати як капітал.
- США імпортують велику кількість сировини, добування якої потребує великих затрат капіталу. Тому, якщо експортні товари потребують великої кількості капіталомісткої сировини, що робить американський експорт капіталомістким.
- Тест Леонтьєва не враховував факту існування американського імпортного тарифу, який створювався для того, щоб захистити від іноземної конкуренції трудомісткі галузі американської промисловості, заважаючи тим самим імпорту трудомістких товарів.
- Смаки та уподобання американців традиційно спрямовані на капіталомістку технологічну продукцію, яку вони і купують закордоном, не дивлячись на те, що країна і сама добре забезпечена капіталом.
- Реверс факторів виробництва: один і той же товар може бути трудомістким в праценасиченій країні і капіталомістким в капіталонасиченій, що може відбуватися в умовах високої еластичності взаємозаміщуючих факторів виробництва.
50. Інфраструктура сучасних МЕВ: міжнародна інформаційна система.
Учасники МЕВ діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ- різноманітних факторів (демографіч, економіч, природні, науково-техніч, політич, культур і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Розрізняють: Фактори прямого впливу — безпосеред впливають на операції суб’єктів МЕВ, та зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, закони та установи держ регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу — не мають без посеред значення для функц-вання суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан ек-ки країни, міжнар події, соц-культурні фактори і т.д.).
Різноманітність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації. Найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками — політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовн по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економіч, соц-культурні та інфраструктурні чинники.
Особливостями середовища МЕВ є:
Взаємозв’язок політич, правових, соц-культурних, економіч та інфраструктурних елем середовища;
Відносна невизначеність середовища, що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;
Динамічне протиріччя — з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економіч, політико-правовою, та соц-культурною стабільністю країн, а з ін — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).
Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на розвиток всіх ін умов функц-вання суб’єктів МЕВ. Найважл складовими елементами інфраструктури МЕВ є:
-Міжнародний транспорт;
-Міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.
Транспортна частина охоплює всі існуючи транспортні засоби та транспортні шляхи світу. Розв транспорту є однією з передумов поглиблення процесу міжнар інтеграції оск сприяє зменшенню відстаней у сучас світі.
Основа розвитку інфраструктурного середовища МЕВ — інформаційно-комунікаційні системи. Інформаційно-комунікаційні системи — сукупність засобів збирання, збереження, обробки та передачі інформації. Сучасні засоби передачі інформації, що базуються на супутниковому зв’язку дозволяють передавати будь-які обсяги інформації на будь-яку відстань в короткі відрізки часу. Форм-ня на їх основі глобальних інформаційних систем (Інтернет) стає найважливішим сучасним фактором розвиткуМЕВ. Такі системи стають новим “віртуальним” середовищем глобальних ек відносин.
В матеріал вигляді інформаційно-комунікаційні системи в МЕВ — це мережі інформаційних агентств, що розташовані по всьому світу, які збирають інформацію, класифікують її, кодують та передають користувачам. Найбільш впливовими міжнар інформаційними агентствами є: Рейтер, Доу-Джонс Телерейт, Блумберг.
