пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Білет 3

3. ООН промислового розвитку ЮНІДО: механізм сприяння розвитку.

Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) — міжнародна, спеціалізована міжурядова організація. Вона створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ЮНІДО входять країни — члени ООН (біля 170 держав), її спеціалізовані установи.

Цілями ЮНІДО є:

·        сприяння промисловому розвитку і співробітництву на гло­бальному, регіональному, національному і галузевому рівнях;

·        сприяння індустріалізації країн, що розвиваються, в тому числі в галузі розробки природних ресурсів і розвитку інфраструктури;

·        надання допомоги країнам з перехідною економікою і країнам, що розвиваються, в реструктуризації і приватизації в промисло­вості;

·        надання технічної допомоги.

Основними напрямами діяльності ЮНІДО є: участь в індустріалізації країн, що розвиваються, насамперед в індустріалізації країн Африки; сприяння впровадженню у країнах, що розви-

ваються, сучасних методів виробництва, програмування й управління, а також поширення технічної інформації, раціональне використання природних ресурсів, підготовка національних кадрів, залучення фінансових коштів для конкретних промислових проектів; здійснення багатосторонньої технічної допомоги країнам, що розвиваються, через надання матеріальних і фінансових ресурсів у вигляді промислового устаткування, інженерно-консуль­таційних послуг та технологій, а також організації міжнародних торгів на розташування замовлень у цих країнах; сприяння розвитку міжнародного промислового співробітництва через передання інформації про технології, виконання цілеспрямованих оперативних досліджень та довгострокових науково-дослідних програм із різних аспектів індустріалізації; надання технічної допомоги в будівництві промислових об’єктів шляхом використання експертів, консультантів; надання консультативної допомоги через проведення конференцій, нарад і зустрічей представників промисловості, профспілок, споживачів.

У рамках цієї Міжнародної організації реалізуються досить важливі програми. До них слід віднести такі: «Десятиріччя промислового розвитку Африки 1993—2002 рр.», Регіональна програма співробітництва з метою промислового розвитку країн Латинської Америки і Карибського басейну, Програма індустріалі­зації 47 найменш розвинутих країн та ін.

ЮНІДО докладає чимало зусиль для становлення і розвитку міжнародного економічного права. Одним із прикладів цього є прийняття у 1975 р. Лімської декларації і Плану дій, в яких закріп­лено право кожної держави вільно здійснювати свій суверенітет і постійний контроль над власними природними ресурсами й усією економічною діяльністю. Причому жодна держава, як зазначено у цих документах, не може зазнавати якого-небудь економічного, політичного або іншого тиску, який би перешкоджав здійсненню цього невід’ємного права. Як відомо, дане положення є основою змісту одного зі спеціальних принципів міжнародного економічного права.

У Лімській декларації висловлені вимоги до промислово розвинутих країн, з тим щоб вони враховували інтереси молодих держав у справі індустріалізації.

Важливого значення набула діяльність ЮНІДО, пов’язана з переданням передової промислової технології країнам, що розвиваються. У 1981 р. спеціально організовано Інформаційний банк з промислової технології, основним завданням якого є створення умов для ознайомлення молодих держав з останніми досягненнями науки і техніки.

Важливе місце у системі правового регулювання міжнародних відносин у галузі промисловості відіграють акти, які приймаються міжнародними економічними організаціями. Як уже зазначалося, до цих організацій належать Конференція з торгів­лі і розвитку, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН, регіональні комісії Економічної і соціальної ради ООН та ін. Ці міжнародні організації, крім розглянутих вище напрямів їхньої діяльності, чимало уваги приділяють і питанням організації міжнародного промислового спів­робітництва. Так, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН проводить консультації з питань прискорення промислового розвитку країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки рекомендацій щодо їх подальшого розроблення, проводить дослідження і семінари з питань найефективнішого застосування промислових методів виробництва в країнах, що розвиваються, та виконує деякі інші функції.

Одним із інструментів регулювання міжнародних відносин у галузі промислового співробітництва є двосторонні договори та угоди.

ЮНІДО сприяє налагоджен­ню і зміцненню контактів між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, заохочує діяльність, яка сприяє залученню ін­вестицій, підтримуючи процес передачі технології країнам, що розвиваються, і обміну технологіями. В рамках ЮНІДО створено Банк промислової і технологічної інформації по проектах, який може надавати необхідну країнам інформацію на їхній запит. Консультативна діяльність ЮНІДО полягає в проведенні конфе­ренцій, нарад, зустрічей представників промисловості, профсоюзів, споживачів. Крім того, проводяться засідання груп спеціаліс­тів конкретних галузей промисловості з проблем промислового розвитку в регіоні, з питань зміцнення співробітництва фінансо­вих, технічних і наукових установ розвинутих країн і країн, що розвиваються, тощо. Особлива увага приділяється промисловому співробітництву на рівні підприємств з використанням механізму цільових фондів і програми промислового інвестування. В 1997р. обсяг технічної допомоги, наданої ЮНІДО всім країнам світу, становила близько 100 млн доларів.

Головними органами ЮНІДО є:

·        Генеральна конференція, яка проводиться один раз на два роки і визначає принципи і політику діяльності ЮНІДО, затвер­джує бюджет, здійснює контроль за використанням фінансових ресурсів;

·        Рада з промислового розвитку (РПР), що складається з 53 членів ЮНІДО (33 - представники країн, що розвиваються, 15 — від розвинутих країн, 5 — від країн з перехідною економі­кою), яка розробляє принципи і політику ЮНІДО, розглядає і приймає програму діяльності Організації, обговорює питання ко­ординації діяльності системи ООН у галузі промислового розви­тку, контролює ефективність використання ресурсів Організації, готує і подає на розгляд Генеральної Асамблеї ООН через ЕКОСОР щорічну доповідь про діяльність ЮНІДО;

·        Секретаріат;

·        Представництва ЮНІДО на місцях.

Допоміжними органами ЮНІДО є Комітет з програм і бю­джету в складі 27 членів і технічні комітети.

До складу ЮНІДО входять 168 держав. Україна також є чле­ном цієї організації з 1985 р. Штаб-квартиру ЮНІДО розміщено у Відні (Австрія).

 

26. Економіка України в системі світогосподарських зв'язків.

 

Серед головних причин і факторів, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічно¬го включення її господарства у сучасні цивілізаційні процеси є насам¬перед висока питома вага експорту у валовому національному продук¬ті. Досить вказати, що третина національного виробництва України опосередковується дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкрес¬лює важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави, її виходу з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Існують також інші передумови, що детермінують тісну взаємодію української економіки із світовим господарством.

Таким чином, курс на формування в Україні відкритої економіки, під якою мається на увазі не лише розвиток зовнішньої торгівлі, що переважає на нинішньому етапі, а поступове відкриття ще двох ка¬налів взаємозв'язку із світовим господарством — рух капіталів та взаємообмін національних валют — є об'єктивно зумовленим і прак¬тично безальтернативним.

Основоположними принципами формування відкритої економіки України є, по-перше, тверда опора на розвиток власних галузей, що мають порівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці, в ре¬гіональному (СНД) і глобальному масштабі.

По-друге, високий ступінь внутрішньої інтегрованості вітчизняної економіки, створення потужного національного ринку як фундамен¬тальної економічної основи для завоювання і закріплення відповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринках то¬варів, послуг, капіталів, фінансових ресурсів.

По-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації, яка поліп¬шує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнарод¬ного підприємництва, формує сприятливий інвестиційний клімат.

По-четверте, впровадження твердої конвертованої національної валюти.

По-п'яте, урахування різної фактороінтенсивності національних галузей і виробництв, тобто їх капітале- і трудозабезпеченості у порів¬нянні з іншими країнами, і відповідних внутрішніх витрати, і цін на їх світові аналоги з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, що погіршує її умови торгівлі і призводить до суттєвих збитків у зовнішньоекономічній діяльності.

Діяльність державних органів управління у зовнішньоекономічній сфері могла б сконцентруватися на таких головних напрямах:

 - відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції з гнуч¬ким захистом вітчизняних виробників;

 - забезпечення правових та економічних гарантій господарського функціонування і захисту іноземного капіталу;

 - орієнтація технічної, технологічної, промислової і соціальної полі¬тики на світові стандарти і тенденції розвитку;

 - гармонізація національного господарського права і законодавства з міжнародним;

 - підтримка в міру стабілізації економіки вітчизняних експортерів на світових ринках. Механізм та інститути мікрорівня повинні забезпечувати:

 - вільний маневр підприємств усіх форм власності по всьому полю світового господарства;

 - свободу вибору економічними суб'єктами вітчизняних та інозем¬них партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій;

 - перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складо¬ву частину господарської діяльності підприємства.

Отже, враховуючи об'єктивно існуючі передумови, внутрішні та зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною для України є експортноорієтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового фактора економічного зростання.

Паралельно із запровадженням експортноорієнтованої стратегії по¬винна здійснюватись обгрунтована імпортозаміщуюча політика та від¬повідні протекціоністські заходи щодо національних виробників шля¬хом жорсткого митно-тарифного регулювання імпорту та встановлен¬ня нетарифних бар'єрів (санітарні, екологічні, технічні, технологічні норми і стандарти), що сприятимуть зростанню власного виробництва як базової структури включення України у сучасні цивілізаційні процеси.

49. Інтегрована програма ЮНКТАД для сировинних товарів.

ЮНКТАД була створена в період холодної війни за ініціативою соціалістичних країн. згідно з резолюцією 19-ї сесії Генеральної асамблеї ООН від 30 грудня 1964 р. для сприяння міжнародній торгівлі і економічнму розвитку. ЮНКТАД покликана стати центром узгодження політики урядів і регіональних економічних угрупувань в торгівлі і пов’язаних з нею аспектах економічного розвитку, сприяти координації інших установ ООН з міжнародної торгівлі.

В діяльності ЮНКТАД беруть участь 192 країни. Штаб-квартира знаходиться у Женеві. Основним напрямком регулювання ЮНКТАД є торгівля сировинними товарами.

За ініціативою ЮНКТАД була розроблена й прийнята Інтегрована програма для сировинних товарів (ІПСТ) в 1976 р.; метою програми є стабілізація цін на сировину й сприян­ня найменш розвинутим країнам щодо її промислової обробки. яка передбачала укладання угод по 18 сировинним товарам; Для реализации целей Интегрированной программы был учрежден Фонд для сырьевых товаров со статусом международной финансовой организации.

Интегрированная программа для сырьевых товаров - это разработанная в рамках ЮНКТАД в 1976 году система стабилизации мировых рынков основных видов сырьевых товаров. Система предусматривала заключение международных стабилизационных товарных соглашений по важнейшим видам сырьевых товаров, объединенных в международную систему. Ядром этой системы должен был стать Общий фонд для сырьевых товаров (Common fund for Commodities). Предполагалось, что эта система будет уменьшать нестабильность цен на сырьевые товары путем закупки товаров для торможения падения цен и последующей продажи товаров из буферных запасов для предотвращения взлета цен. Конечной целью ИПСТ является стабилизация цен на сырьевые товары на мировых рынках и расширение участия развивающихся стран в обработке и сбыте производимых ими сырьевых товаров. Общий фонд должен был стать финансовым сердцем этой программы, финансируя операции по закупкам товаров и аккумулируя средства, поступающие от их продажи. Нежелание ряда развитых стран участвовать в действии этой системы повлекло за собой фактическое прекращение ее действия в 90-е годы ХХ века.


21.06.2014; 01:32
хиты: 181
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь