в березні 1979 р. було створено міжнародну (регіональну) валютну си-стему -- Європейську валютну систему (ЄВС) -- форму міждержа-вного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Метою ЄВС було досягнення валютної стабільності та ство-рення єдиної валюти, вирівнювання основних економічних пока-зників та уніфікація економічної політики, розроблення та впро-вадження засобів колективного регулювання валютної сфери, стабілізація економічного становища країн -- членів ЄВС.
Створення цієї регіональної валютної системи викликане, по-перше, взаємною зростаючою залежністю економік цих країн, а по-друге, кризою Бреттон-Вудської валютної системи. ЄВС в основно-му використовувала елементи валютного регулювання, що були ра-ніше напрацьовані практикою співробітництва між центральними банками країн Західної Європи.Механізм ЄВС містив три елементи: європейська валютна одиниця -- ЕКЮ; режим суміс-ного коливання валютних курсів -- «суперзмія»; Європейський фонд валютного співробітництва.
Центром цієї системи була європейська валютна одиниця -- ЕКЮ, яка замінила європейську розрахункову одиницю -- ЕРЕ. Від ЕРЕ ЕКЮ успадкувала побудову за принципом «стандартно-го кошика». Частка кожної національної валюти у цьому «коши-ку» залежала від питомої ваги валового внутрішнього продукту країни у сукупному ВВП ЄЕС. Виходячи з цього визначалися ва-лютні компоненти ЕКЮ та питома вага національних валют у «кошику» ЕКЮ. Вона стала базою встановлення курсових спів-відношень між валютами країн -- членів ЄВС, засобом розра-хунків між їх центральними банками, а також розрахунковою одиницею у спеціалізованих установах та фондах ЄЕС.
На відміну від СДР, які не мають реального забезпечення, емі-сія ЕКЮ забезпечувалася наполовину золотом та доларами та національними валютами країн -- членів ЄВС. Технічно випуск ЕКЮ було здійснено у вигляді записів на рахунках центральних банків країн -- членів ЄВС у Європейському фонді валютного співробітництва. З 1 січня 1999 р. замість ЕКЮ в безготівковий обіг 11 країнами було запроваджено євро.
Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний із трансформацією ЄВС у Європейський валютний союз, який пе-редбачає утворення спільного для країн -- членів ЄС Європейсь-кого центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою -- євро.
Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи станов-лення ЄВС.
Перший етап (липень 1990 р. -- грудень 1993 р.):
повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС;
завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС;
розроблення заходів щодо зближення (конвергенції") ряду економічних параметрів для країн-членів.
Другий етап (січень 1999 р.):
- створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;
- установлення фіксованого курсу для валют країн -- членів ЄВС між собою, а також відносно ЕКЮ;
- емісія єдиної грошової одиниці;
- проведення єдиної валютної політики країнами -- чле-нами ЄВС.
У травні 1998 р. на самміті Євросоюзу було визначено 11 країн, які відповідають критеріям участі в Економічному і валютному союзі. Це -- Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія. Саме ці країни з 1 січня 1999 перейшли до використання в безготівко-вому обігу спільної валюти -- євро. З різних причин добровільно утрималися від приєднання до євро Великобританія, Швеція і Да-нія, а економіка Греції не відповідала жорстким економічним кри-теріям
Нині країни ЄС вступили у третій етап утворення ЄВС. Ста-ном на 1 січня 1999 р. було зафіксовано валютні курси націо-нальних валют. Фінансові безготівкові операції з цього періоду можуть здійснюватися як у євро, так і в національній валютіМатеріалізація євро відбудеться лише 1 січня 2002 року -- цього дня єдина валюта з'явиться у готівковому грошовому обігу.З 1 липня 2002 р. в обігу залишається єдина європейська ва-люта -- євро.