Економічна політика перехідних суспільств базується, з одного боку, на загальних принципах, а з іншого — на врахуванні цілої низки специфічних особливостей, що притаманні господарствам трансформаційного типу. Її суть полягає у визначенні цілей, засобів та механізмів системних перетворень у колишніх соціалістичних країнах.
В заг плані цілі екон пол поділ на 2 великі категорії: самостійні та інструментальні. Самостійні цілі являють собою інтегральні суспільні цінності, що об'єктивно існують у сусп. Це можуть бути максимізація суспільного багатства, підвищ економ ефективності виробничих ресурсів, забезп соц справедливості та ін.
Інструментальні цілі не мають самодостатнього характеру і підпорядковуються, як правило, досягненню самостійних цілей.
Подібний чи близький набір рекомендацій пропонувався постсоціалістичним країнам міжнародними фінансовими організаціями під умовною назвою «вашингтонського консенсусу». (вашингтонськими установами, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Всеамериканський банк розвитку). Важливим завданням є вибір оптимальної стратегії ринкових реформ. Завдання, що постали перед постсоціалістичними країнами, мали багато спільного, а отже вимагали адекватних заходів економічної політики, які об'єднують у три головні блоки: інституціональні перетворення, макроекономічна стабілізація та мікроекономічна лібералізація.
Інституціональні перетворення є головним чинником системної трансформації. Її базу складають формування підп-ва, конкурентного середовища, здійснення структурних реформ в економіці.
Макроекономічна (фінансова) стабілізація залишається предметом гострих дискусій серед фахівців. Практика ринкових перетворень свідчить, що макроекономічна стабілізація становить одне з першочергових, першорядних завдань трансформаційного процесу
Політика макроекон стабілізації в перехідних сусп реалізується шляхом використання фіскальних та грошових інструментів, управління обмінним курсом...
Важливими завданнями макроекономічної стабілізації є вгамування інфляції, скорочення бюджетного дефіциту, стабілізація обмінного курсу національних грошей, подолання платіжної кризи.
Домінанта мікроекономічної лібералізації полягає у вивільненні всіх видів ресурсів, у ліквідації правових та бюрократичних обмежень господарської діяльності, розширенні коридору економічної свободи. Програма лібералізації створює необхідний вододіл між командно-адміністративною і ринковою економікою. На цій основі формується нова система ціноутворення, стимулюються позитивні структурні зміни в економіці.