З розвитком міжнародного поділу праці, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах, формуються певні моделі розвитку міжнародних економічних відносин. Історично першою була модель меркантилістів, які обґрунтовували необхідність в економічній експансії національних держав за кордон. З точки зору меркантилістів, світ має обмежену кількість багатства. А тому багатство однієї країни може збільшуватися тільки за рахунок зубожіння іншої, тобто в результатіперерозподілу його.
Хоча меркантилісти вважали, що економічна система суспільства включає в себе три сектори: виробничий сектор, сільський сектор та іноземні колонії і основним фактором виробництва називали працю, проте джерелом багатства суспільства вважали торгівлю, головним чином зовнішню.Виходячи з таких позицій, меркантилісти вважали, що для зміцнення національних позицій держава обов'язково повинна: 1) підтримувати позитивний торговий баланс, тобто експортувати товарів більше, ніж імпортувати; 2) регулювати зовнішню торгівлю з метою збільшення експорту і скорочення імпорту задля забезпечення позитивного торгового сальдо за допомогою тарифів, квот і інших інструментів торгової політики; 3) забороняти або суворо обмежувати вивезення сировини і дозволяти безмитний імпорт сировини, яка не видобувається всередині країни, оскільки це дозволить нагромаджувати запаси золота і утримувати на низькому рівні експортні ціни на готові вироби; 4) забороняти будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії, яка одна лише може перепродувати колоніальні товари третім країнам, а також забороняти колоніям виробляти готові товари з метою перетворення колоній у постачальників сировини для метрополії.
Меркантилісти зробили значний внесок в теорію міжнародної торгівлі, оскільки вперше вказали на її (міжнародної торгівля) значення для економічного зростання країн та розробили одну з можливих моделей її розвитку. Проте теорія меркантилізму носить деяку обмеженість. Меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення окремої нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, тобто не тільки за рахунок перерозподілу вже існуючого багатства, а й за рахунок його приросту в результаті розвитку виробництва.
Модель розвитку міжнародних економічних відносин меркантилістів піддали критичному аналізові представники класичної англійської політекономії А.Сміт і Д.Рікардо. А.Сміт виступив з обґрунтуванням теорії абсолютних переваг. Суть її полягає в тому, що країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими затратами, тобто у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими затратами, тобто у виробництві яких абсолютна перевага належить торговим партнерам. Тому головним завданням кожної країни вважав не придбання золота, а розвиток виробництва за рахунок поділу праці та її кооперації. А.Сміт обґрунтовував політику невтручання держави в економіку.
Аналогічні принципи він відстоював і в галузі міжнародних економічних відносин, зокрема вважав, що:
- уряди не повинні втручатися у зовнішню торгівлю, а лише забезпечувати вільну торгівлю і вільний доступ на ринки;
- країни, як і приватні особи, повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, для виробництва яких вони мають переваги, і торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші країни;
- зовнішня торгівля стимулює розвиток виробництва в результаті розширення ринку за межі національних кордонів;
