Світовий ринок трудових ресурсів – це система відносин, що виникає з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв”язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу.
Світовий ринок робочої сили – це сукупність трудових ресурсів світу, які пропонуються і купуються на міжнародній діловій арені.
Міграція населення являє собою переміщення людей через границі визначених територій зі зміною постійного місця проживання чи поверненням до нього.
Міжнародний ринок робочої сили охоплює різноскеровані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні границі. Міжнародний ринок праці поєднує національні і регіональні ринки робочої сили.
Міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.
Відповідно до розробленої Міжнародною організацією праці (МОТ) класифікації видів сучасної міжнародної міграції, вона підрозділяється на п'ять основних типів:
- працюючі за контрактом, у якому чітко обговорений термін перебування в приймаючій країні. В основному це сезонні робітники, що приїжджають на збирання врожаю, а також некваліфіковані йди малокваліфіковані робітники, зайняті на підсобних роботах, наприклад, у сфері туризму;
- професіонали, яких відрізняє високий рівень підготовки, наявність відповідного утворення і практичного досвіду роботи. До цієї ж групи відносять представників професорсько-викладацького складу і студентів;
- нелегальні іммігранти, у число яких входять іноземці з простроченою чи туристичною візою, що займаються трудовою діяльністю. Мільйони представників цієї групи постійно перебувають у США, країнах Європи, Японії, Південної Америки і навіть Африки;
- переселенці, тобто, що переїжджають на постійне місце проживання. Ця група мігрантів орієнтована насамперед на переїзд у промислово розвинуті країни;
- біженці — особи, що змушені емігрувати зі своїх країн через яку-небудь погрозу їхнього життя і діяльності.
Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного характеру. До причин неекономічного типу належать:
- політичні,
- аціональні,
- релігійні,
- расові,
- сімейні
Причини економічного характеру криються в різному економічному рівні розвитку окремих країн.
- Робоча сила переміщається з країн з низьким рівнем життя в країни з більш високим рівнем. Об'єктивно можливість міграції з'являється внаслідок національних розходжень в умовах заробітної плати за ту чи іншу професійну діяльність.
- Істотним економічним фактором, що визначає міграцію робочої сили, є наявність органічного безробіття в деяких країнах, насамперед слаборозвинених.
- Важливим фактором міжнародної трудової міграції є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій.
Транснаціональні корпорації сприяють з'єднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або переміщення свого капіталу в праценасичені регіони. Розвиток коштів транспортного зв'язку, у свою чергу, сприяє істотному розвитку міжнародної трудової міграції.
Основу міграційних потоків складають робітники, у меншому ступені, службовці, фахівці і вчені.
Міжнародна трудова міграція спочатку виникає як стихійне явище, але поступово держава охоплює її своїм регулюванням. Разом з тим до останнього часу в міжнародній трудовій міграції зберігається значний елемент ринкової стихії.
Напрямки міграційних потоків є порівняно стійкими, вони найчастіше перетинаються. Вирішальне значення при цьому мають економічні можливості приймаючої країни, її роль у сучасному світі, а іноді і її історичні, географічні, етнічні корені.
У міжнародній міграції робочої сили на даному етапі можна виділити п'ять напрямків:
- міграція з країн, що розвиваються, в промислово розвинуті країни;
- міграція в рамках промислово розвинутих країн;
- міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;
- міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн (подібно до міграції з країн, що розвиваються, у промислово розвинуті);
- міграція науковців, кваліфікованих фахівців із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються.
Вплив міграції р обочої сили на країни, що імпортують і експортують робочу силу:
- підвищення конкурентноздатності її товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов'язаних з більш низькою вартістю іноземної робочої сили;
- іноземні робітники, пред'являючи додатковий попит на товари і послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;
- при імпорті кваліфікованої робочої сили приймаюча країна заощаджує на витратах на утворення і професійну підготовку;
- іноземні робітники часто розглядаються як визначений амортизатор у випадку криз і безробіття, тому що вони першими можуть бути звільнені;
- іноземні працівники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації різного роду соціальних програм.
Для країн, що експортують робочу силу, також є цілий ряд переваг. Основні з них наступні:
1. Експорт робочої сили розглядається як дуже важливе джерело надходження в країну вільно конвертованої валюти.
2. Експорт робочої сили означає зменшення тиску надлишкових трудових ресурсів і, відповідно, соціальної напруги в країні.
3. Безкоштовне для країни-експортера навчання робочої сили новим професійним навичкам, знайомство з передовою організацією праці й ін.
Двома традиційними центрами притяжіння робочої сили є США і Західна Європа.
