Міжнародний фінансовий центр — це нечітко визначений термін, що використовується на позначення важливого учасника міжнародного фінансового ринку. Міжнародний фінансовий центр зазвичай має хоча б одну велику фондову біржу.
Світові фінансові центри - Центри зосередження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні і фінансові операції, операції з цінними паперами, золотом. Світові фінансові центри - Лондон, Нью-Йорк, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Люксембург, Сінгапур та ін.. До Першої світової війни пануючим фінансовим центром був Лондон. Це було зумовлено високим рівнем розвитку капіталізму в Великобританії, її сильними і великими торговельними зв'язками з іншими країнами, відносною стійкістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни. Після Першої світової війни провідний світовий фінансовий центр перемістився в США. З 60-х років монопольне становище США як світового фінансового центру було ослаблено, так як виникли нові центри - в Західній Європі і Японії.
Рейтинг світових фінансових центрів
|
Рейтинг світових фінансових центрів |
|||
|
Місто |
Місце |
Бали |
Опис |
|
1 |
765 |
Лідерство більш ніж по 80% показників. Плюси: співробітники, доступ до ринків ( ЄС, Східна Європа, Росія, Близький Схід), фінансове регулювання. Проблеми: ставки податку на прибуток, транспортна інфраструктура, операційні витрати |
|
|
2 |
760 |
Лідерство більш ніж по 80% показників. Плюси: співробітники і ринок США. Мінуси: фінансове регулювання, зокрема, закон Сарбейнса-Окслі |
|
|
3 |
684 |
Успішний регіональний центр. Відмінні результати за більшістю показників, зокрема у регулюванні. Високі витрати не знижують конкурентоспроможність. Реальний кандидат на перетворення в глобальний фінансовий центр |
|
|
4 |
660 |
Сильний центр по більшості показників, зокрема з регулювання банківського сектора. Мінуси: загальна конкурентоспроможність. Другий найбільший фінансовий центр Азії |
|
|
5 |
656 |
Сильний спеціалізований центр. Ніша - обслуговування багатих клієнтів (private banking) і управління активами. Мінуси: невеликий пул професіоналів і невисока загальна конкурентоспроможність |
|
|
6 |
647 |
Сильний центр по більшості показників, зокрема з регулювання банківського сектора. Місце, де розміщена штаб-квартира Європейського Центрального Банку. |
|
Індекс глобальних фінансових центрів
Індекс світових глобальних фінансових центрів укладається британським мозковим центом Z/Yen і його щорічно публікує Лондонська міська корпорація.[1] За даними 2011 року, чільна десятка фінансових центрів має такий вигляд:[2]
|
1. |
|
|
2. |
|
|
3. |
|
|
4. |
|
|
5. |
|
|
6. |
|
|
7. |
|
|
8. |
|
|
9. |
|
|
10. |
Фінансовий центр — це осередок організацій (банків, бірж, фінансових і страхових компаній тощо), які або надають фінансові послуги, або самі потребують їх, причому тут пропонуються глобальні послуги й можуть укладатися глобальні фінансові угоди.
Важливою ознакою фінансового центру є наявність рамкових умов. Це насамперед законодавство, що сприяє припливові капіталу, а також розвинута інфраструктура, нерухомість, транспортна мережа та людські ресурси. Фінансові центри повинні виконувати комунікаційну функцію. Особливого значення в сучасних умовах набуває централізація каналів передачі й обробки інформації. Саме це дає змогу створювати віртуальні ринки. І, нарешті, у фінансовому центрі мають бути створені умови для високої ліквідності, тільки в цьому разі він буде привабливим для глобальних фінансових потоків. Підвищення статусу національного фінансового центру до міжнародного багато в чому залежить саме від того, чи вдається йому переконати глобальних гравців ринку у своїй привабливості.
Світові фінансові центри є складовими міжнародних ринків капіталу, які можуть функціонувати лише за умови концентрації капіталу в багатьох розвинутих фінансових центрах. Для цього потрібна наявність принаймні трьох суттєвих факторів: створення відносного надлишку капіталу в окремих пунктах світового господарства; виникнення світових грошей, які спроможні за своїм правовим статусом забезпечити вільний рух капіталу; достатньо високий ступінь організації транснаціональних та міжнаціональних кредитно-фінансових інституцій. Більш-менш реальної сили ці фактори набрали лише в 60-х роках минулого сторіччя, і саме тоді почалося активне формування сучасних світових фінансових центрів.
Виникнення відносного надлишку капіталу в окремих центрах світового господарства тісно пов'язане з вивозом капіталу за межі національних кордонів у вигляді прямих та портфельних інвестицій, переказом в інші країни частини тимчасово вільних Ресурсів та резервних фондів, наданням кредитів, субсидій тощо.
Швидкі темпи зростання вивозу капіталу привели свого часу до акумуляції капіталу в міжнародній сфері. Якщо раніше остання була, так би мовити, перевальним пунктом на шляху капіталу з країни в країну, то з кінця 60-х років минулого сторіччя вона перетворилася на своєрідний резервуар для капіталів, які одразу не діставали свого застосування.
Проте не тільки абсолютне зростання вивозу капіталу спричинилося до створення його відносного надлишку в міжнародній сфері. Найважливішу роль відіграла нерівномірність розподілу експортованого капіталу на світовому ринку, зумовлена характером економічних відносин між країнами, політичною ситуацією у світі, ступенем вигідності капіталовкладень у різних регіонах і країнах тощо.
Світові фінансові центри є найважливішою складовою світового господарства. Повсякденні банківські та біржові операції цих центрів викликають щоденне переміщення багатомільярдних мас капіталу. Світові фінансові центри є ланками єдиного ланцюга, що формує міжнародний ринок капіталу з усіма його сегментами — ринками банківських кредитів, цінних паперів, золота та валюти.
Сучасні світові фінансові центри створюються в місцях зосередження капіталу незалежно від того, розташовані вони в країнах — експортерах капіталу або ні. Деякі великі фінансові центри розміщені в країнах загалом бідних з погляду власних позичкових капіталів.
Нині у світі діє велика кількість різноманітних фінансових центрів, які доцільно поділити на три групи:
1) центри у країнах з розвинутою ринковою економікою;
2) центри у країнах, що розвиваються;
3) офшорні фінансові центри, що сформувалися в обох згаданих групах країн.
