6. Основні види тарифів у міжнародній торгівлі.

Тарифні методи регулювання зов­нішньої торгівлі займають централь­не місце у системі реалізації держав­ного регулювання зовнішньоеконо­мічної  діяльності.  Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі комплексно впливає на об­сяги сум нарахованого мита на това­ри, що є об'єктом експортно-імпорт­них операцій. Слід зазначити, що комплексність впливу тарифного ре­гулювання проявляється у потребі визначення митної вартості товару, з якої нараховуватимуться суми мита, коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, що суттєво впливає на застосування окремих ставок мита до певних товарів.

Мито – це податок, який стягується при переміщенні товару через митний кордон.

Митний тариф – це обов’язковий внесок, який стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Класифікація митних тарифів

Основою митно-тарифного регулювання виступають ставки мита, які систематизовано в митних тарифах.

За способом стягнення мито поділяється на:

• адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів (наприклад, 20%);

Застосовується, як правило, при обкладанні товарів, які мають різні якісні характеристики в рамках однієї товарної групи.

Переваги: адвалорні мита підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливань ціни на товар, змінюються лише доходи бюджету.

Недоліки: вони передбачають необхідність митної оцінки вартості товару. Оскільки ціна товару може коливатися під впливом різних економічних (обмінний курс, відсоткова ставка) та адміністративних (митне регулювання) факторів, застосування цих тарифів пов’язано із суб’єктивністю оцінок і зловживанням.   

• специфічне – визначає фіксовану суму, що стягується з одиниці виміру певного товару;

Як правило, накладаються на стандартизовані товари.

Переваги: є простими в адміністративному плані і у більшості випадків не залишають свободи для зловживання.

Недоліки: рівень митного захисту з допомогою специфічних тарифів сильно залежить від коливань цін на товари. В результаті, коли імпортні ціни збільшуються, рівень захисту внутрішнього ринку знижується.

• комбіноване – утворе­но комбінацією перших двох видів мита.

Слід зауважити, що в разі підвищення ціни товару та, відповідно, митної вартості, з якої нараховується мито, адвалерні ставки да­ють більші надходження до бюджету, ніж специфічні. Вод­ночас, у разі зниження ціни товару, ефективнішими є спе­цифічні ставки. Комбіновані ставки дозволяють дещо змен­шити недоліки перших двох видів мита.

За об'єктом обкладення мито поділяється на:

• імпортне – мито, яке накладається на імпортні товари при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни. Імпортні ставки підвищу­ють вартість товарів невітчизняного виробництва на внут­рішньому ринку країни, що призводить до зменшення його кількості на національному ринку та дозволяє вітчизняно­му товаровиробникові додатково виробляти ідентичні та однорідні товари для внутрішнього споживання.
• експортне – мито, яке накладається на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. Експортне мито — це не тільки додаткові надходження до бюджету держави в разі експорту певних товарів, а та­кож стимулювання додаткової обробки експортованої про­дукції на національних виробничих потужностях та утво­рення вартісних бар'єрів з метою скорочення експорту то­вару даного виду.
• транзитне – мито, яке накладається на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни. Цей вид зустрічається дуже рідко використовується насамперед як засіб торгової війни.

За характером застосування мито може бути:

• сезонне – регу­лює зовнішньоторговельні відносини щодо товарів сезон­ного характеру, насамперед, сільськогосподарської про­дукції. Застосування сезонних ставок мита захищає в певні періоди року ринок вітчизняних товарів шляхом підвищення (за рахунок ставок мита) вартості імпортова­них товарів.
• антидемпінгове – застосовується у разі виявлення факту імпорту товару за демпінговими цінами, що призводить до суттєвих збитків у національних галу­зях виробництва.
• компенсаційне – накладається на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або опосередковано використовувалися субсидії, надані державою експор­теру для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринках збуту. За міжнародними правилами сума компенсаційного мита не може перевищувати суми отриманої державної субсидії.

За походження мито може бути:

• автоном­не -  встановлюється законодавчими документами конкретної країни без урахування наявності двосторонніх чи багато­сторонніх договорів з іншими країнами стосовно зовніш­ньоторговельних відносин. Ставки цього виду мита змі­нюються без узгодження з країнами-торговельними партнерами та застосовуються в разі проведення підготов­чої роботи до укладення дво- або багатосторонніх торговельних договорів. Зменшенням ставок даного виду мита певною країною можна отримати деякі зовнішньоторго­вельні пільги.
• конвенційне – формуються шля­хом проведення дво- або багатосторонніх переговорів і не можуть підвищуватися будь-якою державою в односторон­ньому порядку.
• преференційне - це особливі пільгові ставки, які застосовуються до імпортних товарів походженням з деяких країн або групи країн. Мета їх застосування — стимулювати експорт певних товарів з країн, що розвиваються.

В залежності від типу ставок:

• постійне – митний тариф, ставки якого встановлюються один раз органами державної влади і не можуть змінюватися в залежності від обставин.
• мінливе – митний тариф, ставки якого можуть змінюватися за встановлених державними органами умов (при зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

За способом нарахування ставок:

• номінальне – тарифні ставки, зазначені у митному тарифі;
• ефективне – визначає реальний рівень митного обкладення імпортованих кінцевих то­варів, обчисленого за ставками митного тарифу.

Наведена класифікація дає уявлення про ступінь дер­жавного впливу на ефективність здійснення експортно-ім­портних операцій шляхом застосування митно-тарифних засобів.

Структурно, митний тариф являє собою систематизова­ний перелік товарів, що підлягають обкладенню митом у разі їх ввезення чи вивезення з митної території певної країни. Розрізняють, у залежності від кількості ставок, які можна застосувати до кожного товару, два типи митного та­рифу — простий та складний.

Простий митний тариф передбачає для кожного товару тільки одну ставку мита, яка застосовується незалежно від країни походження товару чи інших обставин.

Складний митний тариф по кожному товару забезпечує наявність декількох ставок мита та дозволяє, в залежності від походження товару, застосовувати різний рівень митного об­кладення. Крім того, цей тариф дозволяє впливати на інші країни шляхом застосування диференційованих ставок.

Звичайно, найвища ставка мита складного тарифу визна­чається кожною країною окремо, незалежно від наявності договірних тарифних угод з іншими країнами та, згідно з наведеною класифікацією, є автономною. Іншою ставкою у складному тарифі виступає конвенційна, яка зобов'язує певну країну застосовувати її на підставі укладених дво- та багатосторонніх угод щодо товарів, які імпортуються з цих країн. Найнижчими ставками складного тарифу е префе­ренційні, які застосовуються у країнах, економічно пов'я­заних певними угодами, а також стосовно товарів похо­дженням з країн, що розвиваються.

Таким чином, тарифне регулювання державної зовніш­ньоторговельної політики є головним інструментом впли­ву на торговельні відносини різних країн та, певним чи­ном, сприяє реалізації політики протекціонізму щодо віт­чизняних товаровиробників.

Слід зазначити, що застосування тарифів у зовнішньо­торговельних стосунках, суттєво поповнює державний бю­джет.

Знання та застосування механізму впливу митно-тариф­ного регулювання на етапах планування та прогнозування стратегічних та тактичних кроків зовнішньоекономічної діяльності дозволить уникнути багатьох помилок у разі ухвалення рішення та окреслити завдання на розробку екс­портної стратегії та тактики.