Під час формування каналу розподілу товару на перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість рівнів каналу і про конкретний склад членів каналу. Необхідною умовою можливості вибору каналу є наявність на ринку великої кількості посередників.
Логістичні посередники в каналах розподілу виконують певні функції, які укрупнено можна розділити на
* Функції фізичного розподілу;
*Функції обміну;
*Підтримуючі функції.
Центральне місце серед посередників у дистрибуції займають торгові посередники, які крім безпосередньо функцій обміну товару можуть виконувати й інші вищезазначені функції, наприклад транспортування, експедирування, страхування, управління запасами.
Можна виділити 4 основні типи торгових посередників у каналах розподілу:
1. дилери ( це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання. Таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. Розрізняють два види дилерів: ексклюзивні дилери та авторизовані);
2.дистриб’ютори ( це оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правил, виробник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на певній території і протягом певного терміну);
3.Комісіонери ( це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Виробник залишається власником продукції до її передачі й оплати кінцевим споживачем );
4.Агенти ( посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо нього особи (принципала). Як правило, агенти є юридичними особами. Агент укладає угоди від імені і за рахунок принципала);
5.Брокери ( це посередники під час укладання угод, які зводять контрагенти. Брокери не є власниками продукції, як дилери або дистриб’ютори, і не розпоряджаються продукцією, як дистриб’ютори, комісіонери або агенти).
Кількість і тип посередників у каналі розподілу визначається типом системи розподілу. У маркетингу розроблено три підходи до вирішення цієї проблеми: інтенсивний розподіл, ексклюзивний розподіл і селективний розподіл.
Інтенсивний розподіл передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств.
Ексклюзивний розподіл передбачає навмисно обмежену кількість посередників, які торгують даною продукцією в межах Збутових територій.
Селективний розподіл – це дещо середнє між методами інтенсивного та ексклюзивного розподілу. Селективний розподіл дозволяє виробнику досягти необхідного охоплення ринку за умови більш жорсткого контролю і з меншими витратами, ніж при організації інтенсивного розподілу.
Для підвищення ефективності збуту продукції та з метою економії засобів організації часто використовують багатоканальні системи розподілу продукції.
