Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхальний і тягнучий.
Перший підхід – "штовхальна" система – є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.
Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. "Штовхальні" (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.
Недоліки "штовхальних" систем:
1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;
2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;
3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;
4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.
Переваги "штовхальних" систем:
1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;
2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.
Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші
Система MRP I була розроблена в США в середині 1950-х років. MRP системи оперують з матеріалами, компонентами, напівфабрикатами і їх частинами, попит на які залежить від попиту на специфічну готову продукцію.
Основними цілями МRP систем є:
1) задоволення потреби в матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва і доставки споживачам;
2) підтримка низьких рівнів запасів;
3) планування виробничих операцій, розкладів доставки, закупівельних операцій.
В процесі реалізації цих цілей MRP система забезпечує потік планових кількостей ресурсів і запасів продукції за час, використовуваний для планування. Система MRP починає свою роботу з визначення, скільки і в які терміни необхідно зробити кінцевій продукції. Потім система визначає час і необхідні кількості матеріальних ресурсів для задоволення потреб виробничого розкладу. На мал. 3 представлена блок-схема системи MRP.
Входом MRP системи є замовлення споживачів, підкріплені прогнозами попиту на готову продукцію фірми, які закладені у виробничий розклад. Таким чином, в MRP ключовим чинником є споживчий попит.
Системи, засновані на MRP підході, мають ряд недоліків і обмежень, до основних з яких відносяться:
• застосування MRP систем вимагає значного об'єму обчислень, підготовки і попередньої обробки великого об'єму початкової інформації, що збільшує провідний час виробничого і логістичного циклів;
• зростання логістичних витрат на обробку замовлень і транспортування при прагненні фірми зменшити рівні запасів або перейти на випуск продукції в малих об'ємах з високою періодичністю;
• нечутливість до короткочасних змін попиту, оскільки вони засновані на контролі і поповненні рівнів запасів у фіксованих точках замовлення;
• велика кількість відмов в системі із-за занадто комплексного її характеру і великої розмірності.
