У сфері забезпечення виникають типові проблеми, розв'язати які потрібно у будь-якому виробництві, а саме:
– зробити чи купити? – встановити, які компоненти (складові частини) кінцевого виробу виготовлятимуться на власних потужностях, а які стануть предметом закупівлі;
– скільки купити та скільки зробити?;
– де купити?;
– коли купити?.
Розглянемо першу з вищезгаданих проблем.
Вирішення завдання "Зробити або купити" так званого "завдання МОВ" в англомовній літературі – Make-or-Buy Problem) вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів і т. ін. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.
Основним критерієм оптимальності під час розв'язання "завдання МОВ" є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.
Рішення на користь закупівель комплектуючих може бути прийняте, якщо:
– потреба в комплектуючому виробі невелика;
– є велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;
– відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;
– відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.
Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:
– потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;
– наявні постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;
– необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
– комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за наявних виробничих потужностей.
