Cистема управління матеріальними потоками – це організаційний механізм формування планування і регулювання матеріальних потоків у межах внутрішньовиробничої логістичної системи.
Логістичний підхід до управління матеріальними потоками передбачає виокремлення спеціальної логістичної служби на основі інтеграції окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину систему – логістичну систему, спроможну адекватно реагувати на виклики зовнішнього середовища.
Фази трансформації матеріального потоку в межах промислового підприємства, що самостійно формує процес постачання і збуту, а також переробки й утилізації відходів:
постачання вхідних матеріалів (сировина, комплектуючі тощо);
виробництво як процес виготовлення готової продукції із вхідних матеріалів, отриманих на межі фази постачання, напівфабрикатів, готових виробів, замінних частин тощо;
дистрибуція готової продукції, замінних частин тощо як певних продуктів у каналах товароруху із доведенням їх до межі системи;
утилізація та переробка відпрацьованих виробів, відходів, тари та упаковки, тобто фаза повного використання у виробничому процесі частин матеріального потоку.
Завдання управління матеріальним потоком полягає у створенні інтегрованої логістичної ефективної підсистеми формування, регулювання і контролю, що забезпечує високу якість постачання продукції в межах системи матеріальних, фінансових та інформаційних потоків
Загалом можна говорити про різноманітність форм і умов щодо рівня логістичного управління матеріальними потоками, що не дозволяє сформувати однозначний підхід до вибору логістичної стратегії. Проте їх можна диверсифікувати за ознакою розв’язання базових завдань управління матеріальними потоками таким чином:
1) стратегія інтеграції функцій і процесів (наприклад, інтеграція маркетингової та логістичної стратегії у формі маркетингово-логістичного управління тощо);
2) стратегія консолідації (передбачає досягнення ефекту масштабу і, як наслідок, – зниження витрат. Наприклад, локалізація запасів через зменшення складських площ, консолідацію транспортних перевезень тощо);
3) стратегія зменшення рівня запасів;
4) стратегія скорочення циклу;
5) стратегія диверсифікації обслуговування клієнтів (передбачає отримання ефекту внаслідок оптимізації зв’язку між витратами і рівнем обслуговування клієнта);
6) стратегія кооперації у відносинах «постачальник-споживач»;
7) логістичний аутсорсинг (повний, частковий, трансформаційний, аутсорсинг бізнес-процесів тощо);
8) стратегія логістичних інновацій (логістичне забезпечення інвестиційного процесу повинно сприяти мінімізації витрат, скороченню строків інвестиційного проектного циклу, раціональному природокористуванню, високій якості інвестиційного продукту, збільшенню життєвого циклу інвестиційного продукту, експлуатаційній та екологічній безпеці інвестиційного продукту, мінімізації втрат завдяки створенню більш ефективних підсистем управління ризиками в логістичних тощо)
Найвідомішими та найбільш використовуваними механізмами планування та управління матеріальними потоками є:
управління матеріальним потоком “точно, своєчасно” (Just-in-Time – JiT);
управління виробництвом KANBAN;
управління обслуговуванням основних фондів
управління розподілом продукту
планування потреб у матеріалах (Material Requirements Planning – MRP) і планування засобів виробництва та постачання (Manufacturing Resource Planning – MRP II);
планування та оптимізації виробничих процесів
інтегроване управління матеріальним потоком або у сучасному варіанті управління логістичним ланцюгом
Зазначені механізми управління та планування матеріальними потоками на підприємстві використовують для різних видів логістики. Наприклад, для заготівельної логістики застосовують системи планування потреб у матеріалах (MRP) і планування засобів виробництва та постачання (MRP II), для розподільчої логістики – управління розподілом продукції (DRP), для внутрішньовиробничої логістики – управління виробництвом KANBAN та планування й оптимізації виробничих процесів (ОРТ), які будуть більш детально розглянуті у пп.7, 9.
Таким чином, управління матеріальними потоками в логістичних системах повинно ґрунтуватися на:
1) аналізі маркетингової інформації: даних про потреби клієнтів (бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги);
2) оптимальному графіку розподілу й доставки готової продукції, схеми проміжного зберігання;
3) оптимальному співвідношенні між задоволенням суперечливих вимог (відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів).
