Карл Юнг в поясненні внутрішньоособистісного конфлікту виходив із визнання конфліктної установки самої особистості. В книзі „Психологічні типи”, яка вийшла в світ у 1921 році він дав типологію особистості, яку досі вважають однією із самих переконливих класифікації людських типів. Автор виділив вісім типів, запропонувавши їх класифікувати по чотирьом функціям психіки: мислення, відчуття, почуття і інтуїція. Кожна із функції може проявлятися в двох напрямках: екстраверсія і інтроверсія. Таким чином основні 8 типів особистості такі: мислитель-екстраверт, мислитель-інтроверт, відчуваючий-екстраверт, відчуваючий-інтроверт, емоційний-екстраверт, емоційний-інтроверт, інтуїтивний-екстраверт, інтуїтивний-інтроверт. Головним в типології Юнга є спрямованість особистості – екстраверсія чи інтроверсія. Власне це і визначає особистісну установку , яка в кінцевому підсумку і проявляється в внутрішньо особистісному конфлікті. Так екстраверт орієнтований на зовнішній світ. Він будує свій внутрішній світ у відповідності до зовнішнього. Інтроверт занурений в себе, для нього найголовніше світ внутрішніх переживань, а не зовнішній світ з його правилами і законами. Тобто екстраверт піддається внутрішньоособистісним конфліктам більш частіше ніж інтроверт.
