Наукове вивчення внутрішньоособистісних конфліктів почалося в кінці ХІХ ст. і було пов’язане насамперед із ім’ям засновника психоаналізу – австрійського вченого Зигмунда Фрейда (1856-1939). Згідно із вчення Фрейда людина конфліктна по своїй природі. У ній від природи борються два протилежних інстинкти, які визначають його поведінку. Таким інстинктами є: ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя і самозбереження) і танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції і руйнування). Внутрішньоособистісний конфлікт і є наслідком вічної боротьби між еросом і танатосом. Конфліктна природа людини представлена в його поглядах на структуру людської особистості. Внутрішній світ людини включає три інстанції: Воно (Іd (ід)), Я (Ego), Супер-Я (Super-ego).
Воно – первинна інстанція, яка керується принципом задоволення, проявляється в неусвідомлених бажаннях, потягах і інстинктах, біологічних потребах. „Хочу все і тут!” ось девіз, яким керується воно. Бажання до раптового задоволення, неготовність враховувати ні зовнішні ні внутрішні умови, нездатність передбачити наслідки – такі атрибути цього нижчого щабля людської особистості. Проте не варто уявляти собі, що воно це лише грубий розбійник. Дитячі сни і пам’ять про блаженних хвилинах нашого життя, образ безпечного куточка, радість першого відгуку на твоє прохання – все це живе в Воно.
Я – це розумна інстанція, яка базується на принципові реальності. Я розділяє внутрішнє і зовнішнє, суб’єктивне і об’єктивне, бажане і реальне. Власне через це Я раціонально формує плани узгодження того що хочеться і того що є реальним.
Супер-Я – це цензурна інстанція, яка базується на принципові реальності і уявленню про соціальні норми, цінності, вимоги, які суспільство висуває до особистості. Основні внутрішні протиріччя відбуваються між Воно і Супер-Я, які регулює і вирішує Я. Тобто при виникненні будь-якої потреби Воно вимагає: „Хочу!?”; Супер-Я буде запитувати: „А чи справедливо це?”; а Я почне шукати раціональний шлях виходу із ситуації, яка склалася. Найчастіше рішення буде знайдене автоматично, проте в критичних ситуаціях наступає гострий конфлікт інстанцій, особливо тоді коли позиції сторін протилежні. Тоді, коли Я не змогло вирішити протиріччя тоді виникають глибокі переживання, які характеризують внутрішньоособистісний конфлікт.
У своїй теорії Фрейд не тільки розкриває причини внутрішньоособистісних конфліктів, але і розкриває механізми захисту від них. Основним механізмом захисту він вважає сублімацію – перетворення сексуальної енергії людини в інші види його діяльності, в тому числі і в творчість. Крім того Фрейд виділяє такі захисні механізми, як: проекція, раціоналізація, витіснення, регресія.
