Етнічні конфлікти являють собою одну з форм політичних відносин — конфронтацію між двома або декількома етносами (або між їхніми окремими представниками, між конкретними субетнічними елементами), яка характеризується станом взаємних претензій і має тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень, відкритих воєн. Ці конфлікти виникають, як правило, у багатонаціональних державах і мають форму протистояння «група-група», «група-держава». Серед різноманітних передумов, що виступили як причини реальних етнічних конфліктів і конфліктних ситуацій у пострадянських державах, можна, наприклад, виділити наступні:
- соціально-економічні (нерівність у рівні життя, різне представництво в престижних професіях, соціальних шарах або органах влади);
- політичні (відродження етнічности в будь-якій країні супроводжується появою нових політичних лідерів меншості, які домагаються більшої політичної влади в центрі й в автономії на місцевому рівні; вони розривають колишні ідейно-політичні сполучники, беруть під сумнів легітимність існуючої державної системи, відстоюючи право на самовизначення меншостей як рівноправного члена міжнародної політичної системи, як нації серед націй);
- культурно-мовні (недостатнє, з погляду представників етнічних меншостей, використання їх мови й культурних символів у суспільному житті);
- етнодемографічні (порівняно швидка зміна співвідношення чисельності контактуючих народів внаслідок міграційних процесів і розходжень у рівні природного приросту);
- екологічні (погіршення якості навколишнього середовища й використовуваних природних ресурсів у результаті їхнього забруднення або виснаження внаслідок використання представниками іншої етнічної групи або державою, асоційованою з іншим народом);
- етнотериторіалъні (розбіжність державних або адміністративних границь із границями розселення народів);
- історичні (минулі взаємини народів — війни, відносини політичного панування — підпорядкування, депортації й пов'язані з ними негативні аспекти історичної пам'яті);
- конфесіональні (включаючи розходження в рівні релігійності населення);
- культурні (культурні розходження в широкому змісті слова, від особливостей побутової поведінки до специфіки політичної культури);
- психологічні (погроза насильницького руйнування звичного способу життя, матеріальної й духовної культури, ерозія системи цінностей і традиційних норм по-різному сприймаються соціальними групами й індивідами в етносі; у цілому все це викликає в етнічній спільності захисні реакції, тому що відмова від звичних цінностей припускає визнання переваги цінностей домінуючого етносу, породжує почуття другосортного, уявлення про національну нерівність).
