Важливими психологічними складовими конфліктної ситуації є прагнення сторін, стратегії і тактики їхньої поведінки, а також їхнє сприйняття конфліктної ситуації, тобто ті інформаційні моделі конфлікту, які є в кожної зі сторін і згідно з якими опоненти організовують свою поведінку в конфлікті.
1. Мотиви сторін. Мотиви в конфлікті — це спонукання до вступу в конфлікт, пов'язані з задоволенням потреб опонента, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають конфліктну активність суб'єкта. У конфлікті часто складно виявити справжні мотиви опонентів, тому що вони в більшості випадків приховують їх, пред'являючи в позиціях і декларованих цілях мотивування участі в конфлікті, яке відрізняється від первинних мотивів.Потреби в безпеці, визнанні, ідентичності, соціальній приналежності і т. п. притаманні як окремому індивіду, так і соціальним групам, цілим суспільствам і державам.
Мотиви протидіючих сторін конкретизуються в їхніх цілях. Ціль — це усвідомлений образ результату, що передбачається, на досягнення якого спрямовані дії людини. Метою суб'єкта в конфлікті є його уявлення про кінцевий результат конфлікту, його корисний результат, який передбачається. У конфлікті можна виділити стратегічні і тактичні цілі опонентів
2. Конфліктна поведінка. Складається з протилежно спрямованих дій учасників конфлікту. Оскільки дії опонентів більшою мірою впливають один на одного, випливають із попередніх дій іншого, тобто взаємообумовлюються, то в будь-якому конфлікті вони набувають характер взаємодії.
Конфліктна поведінка має свої принципи, стратегії і тактику . Серед основних принципів конфліктного протиборства виділяють: концентрацію сил; координацію сил; нанесення удару по найбільш уразливому пункті в розташуванні супротивника; економію сил і часу та ін.
Стратегія поведінки в конфлікті розглядається як орієнтація особистості (групи) щодо конфлікту, установка на певні форми поведінки в ситуації конфлікту. В основі виділення стратегій лежить концепція про “силове поле” мотивації керівника, орієнтованого або на виробництво, або на людину, виробника. Перша “силова лінія” (на виробництво) веде до максимально високих обсягів прибутку і розглядається як напористість. Друга спрямована на людину, на те, щоб умови праці найбільшою мірою відповідали її потребам і запитам. Вона розглядається як кооперативність.
Стратегії в конфлікті реалізуються через різну тактику. Тактика— це сукупність прийомів впливу на опонента, засіб реалізації стратегії. Та сама тактика може використовуватися в рамках різних стратегій.
Тактика захоплення й утримання об'єкта конфлікту. Тактика фізичного насильства (збитку). Тактика психологічного насильства (збитку). Тактика тиску. Тактика демонстративних дій. Санкціонування. Тактика коаліцій. Тактика фіксації своєї позиції Тактика угод.
3. Інформаційні моделі конфліктної ситуації. По-іншому цей суб'єктивний компонент конфліктної ситуації називають сприйняттям опонентами конфлікту. Він є винятково важливим для розуміння виникнення і розвитку конфлікту. Більш докладно це питання розглянуте в наступному параграфі.
