Розрахунок собівартості продукції або роботи здійснюється за допомогою калькулювання по встановленим статтям витрат. Розрізняють планову, нормативну, кошторисну та фактичну калькуляції.
Планова калькуляція відображає заплановані витрати на виготовлення продукції на майбутні періоди.
Нормативна калькуляція включає витрати, що розраховуються на базі встановлених (як правило, оптимальних, бажаних для досягнення) норм матеріальних та трудових витрат та кошторисів по обслуговуванню виробництва.
Кошторисні калькуляції розробляються на нову продукцію, що вперше випускається підприємством, котра вимагає розробки відповідної нормативної бази.
Фактична калькуляція – це звітна калькуляція, що відображає загальну суму фактично використовуваних витрат на виробництво та реалізацію продукції.
При розробці калькуляції на одиницю продукції витрати, як відомо поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати можна одразу ж віднести на собівартість одиниці кожного виду виробу: сировина, матеріали, енергія технологічна, заробітна плата основних робітників тощо.
Прямі матеріальні витрати включаються в собівартість на основі встановлених норм витрат та цін на даний вид ресурсу. Основна заробітна плата виробничих робітників визначається виходячи з діючих норм праці (виробітки, часу) та окремих розцінок (при тарифній оплаті праці), або нормативних ставок оплати (при по часовій оплаті праці).
Після визначення можливого набору прямих витрат всі інші витрати відносяться до непрямих витрат та розподіляються між всіма видами продукції пропорційно вибраній базі. Так, додаткова оплата праці та відрахування на соціальні потреби розподіляються пропорційно основній заробітній платі. Цехові та загально виробничі витрати можуть бути розподілені відповідно до прямих витрат, або по долі витрат на утримання та експлуатацію обладнання. Інколи витрати по утриманню обладнання неможливо віднести на певну продукцію. Тоді їх враховують в складі цехових витрат та відповідно і розподіляють.
Для визначення об’єму непрямих витрат попередньо розробляються кошториси допоміжних та обслуговуючих цехів, витрат на управління тощо. На їх основі плануються витрати по комплексним статтям калькуляції: витрати на утримання та експлуатацію обладнання, цехові та загально виробничі витрати, витрати на підготовку нового виробництва. Ці витрати плануються в кошторисному та калькуляційному розрізі та використовуються як для визначення собівартості одиниці продукції, так і для всієї товарної та валової продукції.
Розрахунок собівартості на основі встановлених норм прямих витрат та розробки планових комплексних статей прийнято називати методом норм або методом прямого розрахунку. Надійність розрахунків базується на економічно обґрунтованій системі норм витрат.
При попередніх розрахунках та на ранніх стадіях розробки бізнес-планів використовується метод розрахунку по техніко-економічним факторам, або аналітичний. Його сутність полягає у визначенні впливу окремих факторів в плановому періоді на встановлений базовий показник – рівень витрат на гривню продукції. В якості основних факторів, як правило, приймаються: зміна попиту на продукцію та об’єму виробництва, зрушення в асортименті продукції, підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва, праці, управління тощо. Також враховується вплив зовнішніх факторів.
Основними плановими та звітними показниками по собівартості продукції є:
· собівартість одиниці продукції в гривнях (тис. грн.), що розраховується на основі планових та звітних калькуляцій;
· витрати на гривню товарної продукції, що розраховуються як відношення витрат на виробництво та реалізацію продукції по об’єму випуску товарної продукції в цінах реалізації, що показують величину витрат в кожній гривні товарної продукції;
· відсоток зниження витрат при порівнянні товарної продукції (до продукції, що випускалась підприємством в попередньому році).
Планово-фактичне калькулювання:
Розрахунки планово-фактичних калькуляцій по цехам:
· по продукції і групах продукції
· по затвердженим нормативним документам
· по нормативним калькуляціям, перерахованима з врахуванням фактичних цін матеріалів.
Планування собівартості випуску:
Розробниками підтримуються різні методики планування собівартості, і на їх основі розраховуєтьс собівартість випуску продукції по періодах:
· багатоваріантні розрахунки планових калькуляцій випуску продукції по підприємству і цехах основного виробництва;
· диференціювання періодів калькулювання - на рік, квартал, місяць, з результатом на початок року чи на початок кварталу;
· диференціювання видів собівартості - виробнича, повна, по змінним витратам, тощо
· напівфабрикатний і безнапівфабрикатний методи калькулювання собівартості і порівняльний аналіз собівартості по різних методиках;
· настроювані методики розподілу постійних витрат по продукції (наприклад, до змінних витрат, до зарплати, до коефіціентів складності виробів, до об'єму випуска, до виробничої собівартості, тощо).
