Для ринку енергоресурсів властиве наявність природною монополії, зумовленої природними і технологічними чинниками. З метою усунення цих негативних явищ використовується механізм державного регулювання. Ціни оптових закупівель газу експортно-імпортних взаємовідносинах традиційно будуються на цінових формулах, які враховують ціну «кошика» енергоресурсів, зокрема мазуту, як похідною від ціни нафти і вугілля. Для підприємств нафту формуються з урахуванням складного консенсусу інтересів й снаги, що включає у собі механізми квотування видобутку. Тому антимонопольне регулювання цін продукції природних монополій наштовхується на з потужною протидією зацікавлених зусиль і нездатна змінити цінову кон'юнктуру і загальну ринкову ситуацію. Це спричиняє ціновимдиспропорциям між паливно-енергетичними галузями і найбільшими споживачами палива й енергії, наприклад, сільське господарство.
У той самий час серед негативних тенденцій, сформованих у паливно-енергетичному комплексі та які впливають ціноутворення, можна назвати: погіршення сировинної бази, пов'язане з виробленням найпродуктивніших родовищ і зменшенням обсягів геологорозвідувальних робіт; зниження фізичного і платоспроможного попиту продукцію цього комплексу на ринку; ростучі неплатежі за паливно-енергетичних ресурсів; високий моральний і тяжка фізична знос основних фондів; дефіцит інвестиційних ресурсів.
Нафтові ціни на останні 30 років характеризувалися високої мінливістю, і періоди цінових коливань можуть відбуватися у майбутньому, переважно внаслідок непередбачених політичні й економічні обставин. Разом про те ринкові сили можуть зіграти своєї ролі у відновленні балансу лише протягом щодо тривалого періоду часу. Високі реальні нафтові ціни стримують споживання й призводять до виникнення істотною конкуренції із боку значних маргінальних джерел нафти, використання є за більш низькі ціни економічно неефективно, і навіть із боку інших напрямів палива.Устойчиво низькі ціни призводять до протилежних результатів. Обмеження для довгострокового підйому нафтових цін включають заміщення нафти інші види палива (наприклад, природного газу), і навіть вдосконалення технологій розвідування й видобутку.
31.
