1. Високий рівень розвитку матеріального виробництва і передусім промисловості, для якої ще у 60-70-і роки був характерним відхід від домінування видобувних галузей (виключення – Канада та Австралія) та перехід до тих секторів економіки, що базуються на використанні нових і новітніх технологій (ноу-хау). Це сприяло розвиткові електроніки, інформатиці, біотехнологій, новітніх підгалузей хімії тощо.
2. Сільське господарство відрізняється великим ступенем інтенсивності та продуктивності, а також високим рівнем механізації автоматизації та комп’ютеризації аграрних процесів. Питома вага зайнятих у ньому складає 3-8% (у США – 2,9%), приблизно такі ж показники характерні і для структури ВВП. Аграрний сектор не тільки повністю забезпечує внутрішні потреби країни, а й має великий експортний потенціал (США, Канада). Разом з тим, у більшості країн-лідерів АПК спирається на значні державні дотації, що ставить аналогічні комплекси в інших країнах світу у неприйнятні умови щодо диверсифікації експорту та вільної цінової конкуренції на внутрішніх ринках.
3. Висока питома вага у структурі економіки припадає на сферу послуг, у якій зайняті понад 50% сукупної робочої сили (як правило 60-70%). До сервісного сектору відносять транспорт, зв’язок, торгівлю та обслуговування, фінансову систему, освіту, науку, культуру, охорону здоров’я, спорт, туризм. Саме ця галузь зумовила нову назву країн цієї групи – постіндустіальні, тобто такі, де у структурах ВВП та трудових ресурсів домінують сервісні галузі (Див. табл. 2.2).
4. Високий рівень конкурентоспроможності національних економік.
5. Країни-лідери мають провідні позиції в галузі інновацій.
6. Стрімке нарощування впливу транснаціональних корпорацій на всі сфери діяльності. Понад 90% усіх ТНК мають свої штаб-квартири у розвинутих країнах, близько 8% у країнах, що розвиваються, і менш ніж 2% - у постсоціалістичних державах.
7. Перехід до інформаційного суспільства. В останні двадцять років інформація стала важливим ресурсом та фактором суспільного розвитку. А тому в наш час в країнах-лідерах завершується формування єдиного світового інформаційного простору – принципово нової реальності, що відкриває значні перспективи для людства.
