визначається такими прогресивними перехідними процесами, що взаємодіють та переплітаються:
- рух до нового, інтеграційного історичного розвитку та нової соціально-економічної системи;
- перехід від суто державницького до громадянського суспільства з розвинутими демократичними інститутами, що забезпечують самореалізацію особистості та самоорганізацію суспільства;
- поступова зміна соціально-економічного генотипу або менталітету критичної маси суспільства в напрямі соціального активізму та відповідальності, самостійності та опори на власні сили, вивільнення творчого потенціалу індивідуальності з урахуванням складного симбіозу її свідомого, під- та несвідомого;
- перехід від тотально одержавленої до соціально та екологічно орієнтованої конкурентоспроможної змішаної економіки, в якій оптимально взаємодіють різноманітні форми власності, підприємництва та господарювання, а також механізми ринкового саморегулювання та державного і громадянського регулювання;
- перехід від економіко-екстенсивного до переважно соціально-інтенсивного та інноваційного типу суспільного відтворення з пріоритетним розвитком п'ятого та шостого техніко-економічних укладів і механізмами простого і розширеного природно-екологічного відновлення;
- розбудова сучасної економіки відкритого типу, гармонійно включеної до світових тенденцій глобалізації, інтеграції та диференціації.
Головними напрямками змін перехідної економіки нового типу є:
а) суверенізація національної економіки. У стратегічному плані вона означає вихід економіки на передові цивілізаційні рубежі, в тактичному - оформлення її кордонів, визначення реального стану і складу;
б) роздержавлення і приватизація, формування багатоукладної економіки, в якій оптимально взаємодіють різноманітні форми власності та підприємництва;
в) структурна перебудова економіки з метою досягнення домінування виробництв п'ятого і шостого технологічних укладів, опанування постіндустріального, інноваційного типу економічного розвитку;
г) становлення конкурентоспроможного національного товарного виробництва і на цій основі - цивілізованих ринкових відносин, механізмів алокації ресурсів;
д) перехід до переважно соціально-інтенсивного типу розширеного суспільного відтворення, досягнення та підтримка сталої та динамічної рівноваги національної економіки;
е) гуманізація та соціалізація економічних процесів, яка загалом пов'язана з формуванням людини-особистості, пріоритетним розвитком соціальної сфери порівняно з матеріальною;
є) екологізація економіки, поступовий вихід на рубежі простого і розширеного природно-екологічного відновлення;
ж) інституціоналізація як процес формування необхідних для економічних перетворень інститутів (формальних і неформальних норм, традицій, настанов, організацій, об'єднань тощо), перш за все, громадянського суспільства;
з) лібералізація і демократизація економічного життя з метою створення сприятливих умов для ефективного вільного підприємництва і праці;
и) регіоналізація та муніципалізація, як формування системи регіональних і муніципальних економічних утворень, що самофінансуються і являють собою невід'ємні складові національної економіки;
і) поступове відкриття національної економіки, її органічне включення у процеси глобалізації, інтеграції та диференціації, розширення ефективних зовнішньоекономічних зв'язків;
ї) становлення сучасного типу триєдиного економічного регулювання (ринкового, державного і громадянського).
