Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.
Аналіз пасивів банку проводиться в такому розрізі:
— аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів (співвідношення власного капіталу та зобов'язань);
— визначення розміру власного капіталу, його структури та достатності;
— аналіз дотримання основних нормативів достатності капіталу;
— аналіз зміни статутного капіталу банку;
— дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;
— аналіз структури зобов'язань з позиції витратності та стабільності ресурсної бази;
— розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів;
— оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів;
— розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.
Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку та його зобов'язаннями. На наступному етапі аналізу вивчають зміни у структурі пасивних операцій банку.При цьому визначають:
— питому вагу кожного складника ресурсів банку в їх загальній сумі;
— абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожен її складник на звітну дату порівняно з базовим періодом.
Після вивчення структури пасивних операцій аналізують кожен її складник. Насамперед здійснюють аналіз власного капіталу банку і виявлення його суми за балансом.
Стан капіталу банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками складників) і темпами зростання як капіталу загалом, так і окремих його складників.
Потім вивчають зміни в структурі балансового капіталу та в його складниках.
На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізують достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися у його складниках.
Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій. Під час аналізу для оцінки достатності капіталу визначають виконання економічних нормативів капіталу банку за трьома показниками, встановленими НБУ:
1) Н1 — регулятивний капітал банку;
2) Н2 — норматив адекватності регулятивного капіталу;
3) НЗ — норматив адекватності основного капіталу.
Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, а також його частки в загальній сумі власного капіталу, у валюті балансу та в зобов'язаннях банку.
Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчають структуру акціонерного капіталу, і, передусім, склад акціонерів банку.
Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу .Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.
Аналіз зобов'язань банку проводять у такій послідовності:
1) визначають загальний обсяг зобов'язань банку, їх частку в загальних пасивах і динаміку їх зміни за допомогою стандартних показників (абсолютний приріст, темп зростання та темп приросту);
2) аналізують частку окремих складників ресурсної бази (структуру зобов'язань) у динаміці (вертикальний аналіз);
3) аналізують окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів на вимогу та міжбанківських кредитів;
4) визначають ступінь використання залучених та запозичених коштів;
5) контролюють дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ;
в) визначають раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витратності та стабільності й окреслюють окремі напрями її оптимізації.
Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.
