Інвестиції — це частина фінансових ресурсів у формі їх довгострокових вкладень (капіталу).
Відповідно до закону, інвестиціями вважаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
З метою надання найбільш повної інформації про напрями інвестування, а також для забезпечення процесів обліку, аналізу та планування інвестиційної діяльності інвестиції класифікують за різними ознаками:
1. За формою власності:
— державні;
— приватні;
— іноземні;
— спільні.
2. За суб'єктами інвестування:
— інвестиції юридичних осіб;
— інвестиції фізичних осіб.
3. За об'єктами вкладання коштів:
— реальні;
— фінансові;
— споживчі.
4. За характером участі в інвестуванні:
— прямі — безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування;
— непрямі — опосередкована участь інвестора у виборі об'єкта інвестування.
5. За регіональною ознакою:
— внутрішні або національні;
— зовнішні або закордонні.
6. За строками:
— короткострокові;
— середньострокові;
— довгострокові.
Банки беруть активну участь у формуванні інфраструктури ринку цінних паперів. Вони можуть виконувати депозитарні функції, займатися клірингово-розрахунковою діяльністю, вести реєстр власників цінних паперів (реєстраторська діяльність).
Окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підпадають під визначення професійної діяльності, зокрема, це діяльність з випуску та обігу цінних паперів, депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська тощо.
Для здійснення професійної діяльності банки повинні одержати дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" (від 7 грудня 2000 p.), банки мають право здійснювати прямі інвестиції без письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:
— інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше 5 % регулятивного капіталу;
— юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключну діяльність з надання фінансових послуг;
— регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників.
Пряма чи опосередкована участь банку в капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 % капіталу банку.
Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 % розміру капіталу банку.
Отже, банки можуть брати участь в інвестуванні таким чином:
1) обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування;
2) мобілізувати накопичення для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів;
3) вкладати в інвестиційні проекти власні та залучені ресурси.
Якісним моментом можна вважати появу у вітчизняній практиці спеціалізованих інвестиційних банків. В узагальненому вигляді інвестиційні банки є фінансовими інститутами, що спеціалізуються на операціях з цінними паперами, реалізації інвестиційних проектів, довгостроковому кредитуванні клієнтів та акумулюють, як основні, такі функції:
1. Участь у фінансових програмах емітентів, формування інвестиційних портфелів.
2. Андерайтинг, тобто купівля на первинному ринку цінних паперів з подальшим їх перепродажем інвесторам.
3. Продаж-купівля цінних паперів на вторинному ринку, портфельне управління фінансовими активами. Крім купівлі-продажу цінних паперів, від імені клієнтів інвестиційні банки також ведуть операції і здійснюють інвестування від власного імені.
4. Інвестиційне проектування, моніторинг реалізації планів розвитку.
5. Довгострокове кредитування під заставу цінних паперів.
Інвестиційний банк не має права залучати кошти фізичних осіб — населення і розпоряджатися ними.