Комерційна основа здійснення банківських операцій полягає у тому, що вони проводяться з метою одержання прибутку.
Прибуток банку — це фінансовий результат діяльності банку, який розраховується як різниця між його доходами та витратами.
Доходи банку — це зростання економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).
Витрати банку — це зменшення економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи виплати власникам).
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
У результаті операційної діяльності в банку виникають такі доходи і витрати:
1) процентні доходи і витрати;
2) комісійні доходи і витрати;
3) прибутки (збитки) від торговельних операцій;
4) непередбачені доходи і витрати;
5) відрахування в резерви;
6) доходи від повернення раніше списаних активів;
7) інші операційні доходи і витрати;
8) загальні адміністративні витрати;
9) податок на прибуток.
Розрахунок прибутку до оподаткування проводиться з урахуванням витрат за сумнівними та безнадійними боргами.
Чистий прибуток банку, який утворюється після сплати податку на прибуток, розподіляється за напрямами, затвердженими зборами акціонерів, наприклад, на виплату дивідендів акціонерам або на капіталізацію дивідендів, на формування загальних резервів і резервних фондів тощо.
Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківської діяльності, називається нерозподіленим прибутком.
