Ба́нківська система України — це складова економічної системи держави, що включає в себе Національний банк України, інші банки (резиденти та нерезиденти, зареєстровані у встановленомузаконодавством порядку на території України) та небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, банківську інфраструктуру, а також зв'язки та взаємини між ними[1].
Сьогодні банківська система України — це один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку[2
Поряд із законодавчо визначеною структурою банківської системи як дворівневої (Центральний банк / комерційні банки)[5], в сучасних умовах поряд із рівнями доцільно говорити про наступніелементи банківської системи України:
Національний банк України[ред. • ред. код]
НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи.
НБУ визначає та проводить грошово-кредитну політику, монопольно здійснює емісію гривні та організовує готівковий грошовий обіг, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та ін.[6]
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб[ред. • ред. код]
ФГВФО є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку[7]. Фактично — другий регулятор на банківському ринку України.
Банки, банківські групи, банківські холдингові компанії, банківські спілки та асоціації[ред. • ред. код]
Див. також: Банківське об'єднання
Банк — ядро системи, оскільки на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги. Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
Банківська група — група юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається:
з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами;
з двох або більше фінансових установ та в якій банківська діяльність є переважною.
Банківська холдингова компанія — фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність.
Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків, створена з метою захисту та представлення інтересів своїх членів[8].
Небанківські установи, які наділені правом надавати окремі види банківських послуг в силу отримання ліцензії Національного банку України[ред. • ред. код]
НБУ ліцензує (окрім, власне, банківської діяльності) валютні операції, видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків, сертифікує фахівців з тимчасової адміністрації і реорганізації банків, фахівців з ліквідації банків. Останніх можна вважати окремими складовими системи.
Банківська інфраструктура[ред. • ред. код]
Банківська інфраструктура — сукупність організацій та установ, що безпосередньо забезпечують функціонування банківської системи[9]. Наприклад, Засвідчувальний центр — установа для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів[1
