Соціальні норми — правила поведінки або діяльності, які встановлюють загальні вимоги, виражають волю первної частини або всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу. Вони регулюють дії а також вчинки членів суспільства, відносини між ними. Призначення права вирішувати самостійно соціальні завдання є найважливішим конститутивним моментом поняття «соціальне призначення права». За цією ознакою можна відрізнити дану категорію від близьких до неї за змістом понять
Норми моралі - правила, що виникають із духовної потреби узгодити інтереси особи з особою і суспільством та урегулювати поведінку людей відповідно до понять добра і зла, забезпечуючи її особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки.
Загальні ознаки норм права і норм моралі:
Но́рма пра́ва —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
1) є соціальними нормами;
2) мають єдину мету - встановлювати і підтримувати порядок у суспільстві;
3) мають однакові функції - впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки;
4) мають однакове коло адресатів - є правилами поведінки загального характеру;
5) мають єдиний оцінювальний стрижень - справедливість, через яку встановлюється міра свободи і рівності.
