Страхування – сукупність перерозподільчих відносин, які виникають між його суб’єктами з приводу формування грошових фондів за рахунок сплати страхувальниками страхових внесків з метою захисту майнових інтересів у разі настання страхового випадку та поповнення цих фондів у процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів страховиків на фін ринку
Специфічні ознаки:
- Перерозподільчі відносини між учасниками формування стр фонду
- Наявність стр ризику
- Солідарне розглядання збитку між учасниками стр
- Поворотність стр платежів, мобілізованих у стр фонду
Стр економічних перерозподільчих відносин охоплюють:
- Формування спеціалізованого грошового фонду за рахунок внесків юр та фіз. ос
- Використання коштів сформованого фонду для відшкодування збитків у разі настання несприятливих подій
Функції
- Ризикова – полягає в переданні за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику у разі його настання, передбачених чинним законодавством або договором страх.
- Формування і використання стр резервів – за допомогою створення достатнього обсягу стр резервів у формі стр внесків здійснюються відшкодування матеріального збитку у разі настання стр випадку або виплата страх. сум по закінченні дії договору страх.
- Заощаджувальна (дає змогу страхувальнику за рахунок стр внесків накопичити певну стр суму за умови відсутності стр випадку за час дії договору)
- Превентивна (спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих стр подій)
- Інвестиційна (розміщення тимчасово вільних коштів страховика у різні активи на умовах прибутковості, поверненості, безпечності та диверсифікації)
- Контрольна (здійсеня фін контрою за правильним проведенням стр та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим призначенням використаних коштів стр компаній)
Основні принципи:
- Загальні
- Вільний вибір страховика і виду страхування
- Страховий ризик - це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Нерідко страховий ризик тлумачать як розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.
- Страховий інтерес
- Максимальна сумлінність (сумлінності можна вважати принципом взаємної правдивості між страховиком та страхувальником. Страхувальник повинен надати страховику всю інформацію про об'єкт страхування для оцінки ризику і визначення ціни страхової послуги, а страховик зобов'язаний правильно визначити збиток і виплатити страхове відшкодування)
- Реальність страхового захисту (передбачає виплату відшкодування в розмірах реального збитку. Реалізація такого принципу вимагає створення умов, за яких досягається мета страхування. Відповідно необхідно дотримуватися конкретних принципів страхування.)
- Конкретні
- Платності (передбачає передачу ризику за плату від страхувальника до страховика. Це дає змогу страховику сформувати відповідні страхові резерви, забезпечити окупність та прибутковість його діяльності.)
- Неперервності (означає, що особі для отримання страхової виплати необхідно мати постійно діючий договір страхування, оскільки за його відсутності страхова виплата здійснюватися не буде.)
- Поворотності (передбачає повернення страхувальнику страхових платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випадку (при ризиковому страхуванні) або страхової суми (при страхуванні життя))
- Диверсифікації (означає можливість здійснення діяльності страхових компаній поза межами основного бізнесу. Чинним законодавством чітко визначено, що предметами безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язані з формуванням і розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Проте цей принцип проявляється в рамках основної діяльності страховика, коли йдеться про розпорошення взятих на страхування ризиків за територіальною та галузевою ознаками, а також інвестиційної діяльності страховика)
- Франшизи (передбачає частину збитків, яка згідно з договором страхування не відшкодовується страховою компанією, тобто власну участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Такий принцип застосовується з метою уникнення виплати за невеликими збитками, створення економічної зацікавленості у страхувальників, захисту страховиків від зловживань страхувальників.)
- Суброгації (означає передачу страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Інша назва — регресне право. На практиці таке право застосовується ще й до настання реальної виплати відшкодування.)
- Контрибуції (одна страхова компанія вимагає від іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об'єкта одночасно кількома компаніями від однакових ризиків. Для реалізації такого принципу на практиці необхідно перевірити достовірність інформації про наявність не менше двох полісів на відшкодування збитків за однаковими ризиками одних і тих самих предметів страхування.)
співстрахування (страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками) та перестрахування (передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов'язань згідно з укладеними договорами)
