Фінансова система – це сукупність фін. органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками і фондами грошових коштів.
Сфера фін. с-ми характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фін. відносин.
Ланка фін. с-ми характеризує обособлену частину фін. відносин, має відповідне призначення та специфічні ознаки.
Структура фін. с-ми:
1. Державні фінанси: держ бюджет, місц. бюджети, держ. цільові фонди, держ. кредит.
— дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);
— регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);
— об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);
—всеохопний характер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).
Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю.
1. Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення фінансової діяльності з метою недопущення незаконних фінансових операцій. Наприклад, бухгалтерія підприємства перед тим, як виписати документи на використання коштів, перевіряє доцільність витрат, їх відповідність потребам згідно з нормами тощо. На макрорівні прикладом такого контролю є процес складання і затвердження бюджетів усіх рівнів.
2. Поточний фінансовий контроль застосовують у ході проведення фінансових операцій (наприклад, перерахування податків, здійснення виплат). Здійснюється бухгалтерськими службами підприємств з метою забезпечення режиму економії у використанні ресурсів та мобілізації внутрішніх резервів.
3. Наступний фінансовий контроль проводять після закінчення певного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року) під час розгляду бухгалтерської і статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії. Така форма контролю спрямована на узагальнення підсумків виконання фінансових операцій і розроблення фінансової стратегії на майбутнє.
Залежно від мети та завдань фінансового контролю виділяють такі його форми.
1. Моніторинг — система заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового контролю, що пов'язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень.
2. Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору і дає впевненість центральним фінансовим органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності.
3. Інспектування — подальший контроль за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.
Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю. їх поділяють на:
— натуральні, коли перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність документам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);
— документальні, коли контроль здійснюється за наявними документами (ревізії, перевірки).