Соціальна та біологічна тривалість людського життя, його самоцінність і сенс. Проблема життя та смерті людини, феномен безсмертя, щастя й доля людини.

Життя кожної окремої людини займає певне місце у загальному бутті і підпорядковується його найбільш загальним законам. Внаслідок цього, пізнаючи закони і властивості світу, людина одночасно пізнає саму себе. Чим більше людина пізнала і зрозуміла себе і навколишній світ тим більше  вона може впливати на своє життя , бути його творцем.  Сенс життя – розуміння людиною змісту і спрямованості життя, свого місця у світі і призначення всього людства. Визначити сенс життя для усіх часів і народів неможливо, оскільки він поєднує як загальнолюдські вікові істини так і прагнення людей конкретної історичної епохи. Реалізація сенсу життя залежить від наявності у суспільстві багатьох умов: демократичної свободи, пріоритетності прав людини. Принцип самоцінності життя ( життя взагалі і життя окремої людини) розглядається як засада нового світогляду - оптимістичного, який розвивається в умовах гуманної культури.  Смерть – завершальна фаза індивідуального існування кожного організму. Неминучість смерті випливає із суперечливої сутності життя. Життя і смерть у живому організмі представляють діалектичну єдність. Заперечення життя власне кажучи міститься в самому житті, так що життя міститься завжди у відношенні з своїм необхідним результатом – смертю. Безсмерття – стан, що тлумачиться релігією як існування вічної душу після смерті тіла, атеїзмом – як продовження людини в тому, що вона зробила для інших людей. Сутність безсмерття: біологічна – людина майже безсмертна генетично, частково у своїх дітях, історична – місце, яке займає людина в історичному житті є унікальним, духовна – у традиціях християнства людина наділеня безсмертям, соціальне – вплив життя окремої людини на думку сучасників. Ща́стя — стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. Л. да Вінчі «Щастя дістається тому, хто багато трудиться». Є 2 бажання, які можуть приносити щастя: бути корисним і мати спокійне сумління. Складові частини щастя: зовнішні (матеріальний добробут, становище людини в суспільстві), внутрішні (розум, воля, х-ер). Доля - сукупність всіх подій і обставин, що впливають і не можуть не впливати на буття людини, народу і т. п.; зумовленість подій, вчинків; рок, фатум; вища сила, яка може мислитися у вигляді природи чи божества.