Філософська антропологія (від філософія та антропологія) — у широкому сенсі — філософське вчення про природу (сутність) людини. Відправним ідейним фактором для філософської антропології є філософія життя. Існує дві гілки в сучасній антропології.
1.Біологічна /Гелен, Лоренц/; 2.Функціональна /Зіммель, Кассірер/. Біологічний напрям розглядає людину тільки як специфічну тварину. Людина - це біологічно недосконала тварина, непристосована до існування в сьогоденні, і тому виникає соціальне напруження.
Поняття людини означає людину взагалі, тобто включає сукупність усіх властивостей та атрибутів людини. Будучи абстракцією, це поняття має два реальні втілення — окрема людина та людство в цілому. Людина є єдиною істотою на землі, здатна робити предметом роздумів своє існування.
Питання: «Що таке людина?» — одне з найдавніших питань, які ставило собі людство. Найчастішою відповіддю на це питання була спроба дати родо-видове визначення, як наприклад: людина — це політична тварина, людина — це розумна тварина, людина — це тварина, яка виробляє знаряддя праці. Наукові теорії, які таким чином намагались розв’язати проблему сутності людини, можна умовно розподілити на два напрями: перший — це біологічні теорії, другий — теорії соціологічні. Перші теорії виходять з розуміння людини як частини природи і намагаються дати визначення людині як біологічному видові. Другий вид теорій — теорії соціологічні. Вони намагаються звести сутність людини до її належності до соціальної структури суспільства, виходячи з уявлення про те, що людина є частиною суспільства, тобто частиною певної виробничо-цивілізаційної структури. Обидва види теорій мають спільну рису — вони намагаються зрозуміти людину як частину чогось — природи чи суспільства.
Співвідношення біологічного та соціального в людині.
Людина – це біопсихосоціальна істота, яка органічно поєднує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний способи існування, спроможна цілеспрямовано удосконалювати світ і саму себе, керуючись при цьому засадами істини, добра і краси.
Біологічне в людині – характеристика людини як природної істоти, розвиток якої протікає у тісному зв’язку з процесами, що відбуваються у природному світі Землі та в Космосі: людина живе, відчуває в своїх біоритмах пульсацію Космосу, душевна рівновага людини можлива лише за умови пристосування до природного світу, людина є частиною природи як самостійна сила, людина загине без спілкування з природою.
Соціальне в людині – належність людини до якогось суспільства і причетність до його життя: в людині зароджена здатність до активного розвитку в соціальному середовищі, в умовах суспільства природна обдарованість перетворюється на здібності, людина є суб’єктом трудової діяльності, на підставі якої розвиваються соціальні відносини, генетично закладені психічні особливості людини можуть змінюватися і корегуватися.
Трудова концепція антропосоціогенезу Ф. Енгельса
Антропогенез (або антропосоціогенез) - процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, первісного розвитку його трудової діяльності, мови, а також суспільства. Енгельс запропонував трудову теорію антропосоціогенезу - походження людини і людського суспільства, викладену в роботі «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» (1876). Енгельс вказував на мавпу як на безпосереднього предка людини. Енгельс оцінив роль соціальних факторів, і зокрема особливу роль праці, в процесі антропосоціогенезу.
Сутність трудової теорії антропосоціогенезу: наші предки прагомініди ~ 5-8 млн. років тому спустилися з дерев на землю і заселили жаркі савани Південної Африки, де поступово від збирання рослин перейшли до полювання на тварин. Періодично доводилося вставати на задні ноги. У результаті регулярної практики стали ходити на двох ногах, що дозволило швидше рухатися звільнилися передні кінцівки, стали займатися трудовою діяльністю, виник колективний труд Þ необхідність спілкування Þ виникнення мови Þ розвиток свідомості,
таким чином праця створила людину.
Існування і сутність людини.
Сутність людини – найголовніше й найсуттєвіше в людині, провідна риса, завдяки якій людина залишається собою за різних обставин. Розуміння сутності людини може відрізнятися залежно від того що саме вважається переважаючим. Уявлення про сутність людини: релігійне (сутність людини полягає в пізнанні Бога і служіння йому), натуралістичне ( людина є природною істотою, сутність якої визначають біологічні та психоівзіологічні властивості), ідеалістичне (сутністю є наявність свідомості, розуму), соціологічне (людина є повністю соціальною істотою, повністю залежить від суспільства, в якому вона живе).
