Суб'єкти́вний ідеалі́зм бачить першооснову буття у свідомості суб'єкта (його відчуття, сприйняття, мислення, емоції, наукові експерименти). Вони заперечують об’єктивний зміст наших знань. С.і. засновується за рахунок перебільшення суб’єктивного моменту.
Джорж Берклі (1684 - 1753) – англ. Філософ, представник суб’єктивного ідеалізму. Основна мета Берклі – боротьба з матеріалізмом. У своїх творах він наголошує на тому, що загальновідомий факт існування речей не означає їх об’єктивного, незалежного від духу існування. Берклі наголошує, що усі якості є суб’єктивними і внаслідок цього заперечує існування речей поза нашою свідомістю. Б. стверджував, що наш розум може створити загальну ідею речі, але не загальну ідею матерії, якої не потребують наука і філософія. Річ за Берклі – це сукупність уявлень, що об’єднані єдиною думкою. Він визнавав існування тільки духовного буття, яке він ділить на ідеї – суб’єктивні якості, які сприймаються нами і душі – активні, діяльні. Речі і предмети є нашими відчуттями. Об’єкт і відчуття за Берклі одне й те саме. Існувати означає сприйматися. Якщо річ перестала сприйматися одним суб’єктом, вона може бути сприйнята іншим. А якщо б усі суб’єкти зникли речі б існували як сума ідей у свідомості Бога.
Девід Юм (1711 – 1766) – англ. Філософ. Юм вважає, що ми, не можемо знати, чи існує зовнішній світ, природа, чи ні. Ми завжди маємо справу лише зі змістом наших відчуттів, а не з тим, що їх викликає. На його думку, вирішити питання про те, чи існує зовнішній світ, чи ні неможливо. Юм зробив висновок, що специфічною рисою психічної організації людської душі бачити в одиночному – загальне, в послідовності – причинність, в частині – ціле. Це є результатом звички, очікування, віри. Проте це нічого не говорить про хибність або правильність наших знань про дійсність. Завдяки цим висновкам філософія Юма кваліфікується як суб’єктивний ідеалізм. Основою наших знань є відчуття. Праці «Трактат про людське пізнання» і «Дослідження про принципи і моралі».
