Лейбніц (1646 – 1716) видатний нім. Філософ і природодослідник.
Згідно з Лейбніцом реальність складається з нескінченної множинності монад (безтілесних, простих субстанцій, неподільних, незнищуваних). Він вважає, що монадам притаманна сила, самостійність.Число монад нескінченне і всі вони активіні. Монади є суто духовними, ідеалістичними елементами буття. Монади, хоча й не взаємодіють фізично, все ж таки утворють єдиний світ, рух і розвиток якого регулюється верховною монадою (Богом). Монади утворюють своєрідну ієрархію: від найпростіших монад душ до надосконалішої монади Бога. Єдине відношення, яке існує між монадами це гармонія. Лейбніц розрізняє 3 види монад 1. нижчі, що х-зуються пасивною здатністю до сприйняття, 2. монади – душі, які можуть мати відчуття та більш яскраві уявлення 3. монади – духи ,які характеризуються найвищим ступенем розвитку. Кожна монада прагне до удосконалення і містить у собі минуле, сучасне і майбутнє. Монади недоступні для чуттєвого сприйняття, а осягаються лише розумом.
Згідно з Лейбніцом людське знання має 2 джерела: досвід і розум і відповідно поділяється на істини досвіду (факту) і істини розуму. Істини факту є результатом чуттєвого досвіду, а істини розуму розкривають необхідне і суттєве і не залежать від почуттів. Людський розум схожий не на чисту дошку, а на брилу мармору з окресленими обрисами фігури, яку може вирізьбити з неї майстер. Філософське вчення Лейбніца являє собою вершину європейської раціоналістичної філософії.
