Р. Декарт. Основні філ.-кі праці: «Розмірковування про метод», «Роздуми про першу філософію», «Начала філ.-ї». Дуалізм Декарта виявлявся в його вченні про так звані субстанції. З одного боку субстанція як начало є вічним, об’єктивним, матеріальним тілом, яке для свого існування не потребує причини. З іншого філософ допускав нематеріальну, ідеальну мислячу субстанцію, котра існує незалежно, сама по собі. Отже Декарт визнавав існування двох незалежних начал – матеріальне і ідеальне. В цьому і полягає його двоїстість, дуалізм.
Декарт виступав як автор нового наукового методу пізнання дедукці, що означає виведення нових істин на основі інших істин, що вже відомі і сформовані. Сформолював 4 основні правила наукової дедукції: 1. Не визначати істинним нічого, окрім того, що з очевидністю пізнається, що не підлягає сумніву 2. Розподіляти кожне утруднення, яке виникає в процесі пізнання на стільки частин, на скільки це можливо для їх нормального розв’язання 3. Мислити потрібно логічно, по – порядку, починаючи з простих предметів щоб потім перейти до недоведеного. 4. В процесі дослідження необхідно складати повні огляди фактів, систем, гіпотез, щоб нічого не пропустити.
Спіноза (1632 – 1667) – значний внесок зробив у подолання дуалізму Декарта. Бог ототожнюється з природою. Поняття Бога Спіноза вживає не буквально, воно є своєрідним прикриттям матеріалізму. Бог, ідеальне і матеріальне злилось у Спінози в єдину нескінченну субстанцію. Згідно з вченням пантеїзму Бог не існує окремо від природи, а розливається в ній. Природа існує вічно, не має кінця, вона є причина і наслідок, сутність і явище. Природа, субстанція, матерія і Бог становлять нерозривну єдність.
З поглядів Спінози випливає атеїстична думка про те, що пізнання світу іде не через пізнання Бога, а через пізнання самої природи. Спіноза закликав не до богослов’я, а до наукового пізнання світу. Найвищою формою пізнання вважає інтуїцію. Критерієм істини є чіткість.
