Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають найбільш загальне значення і розуміння світу, місця в ньому людини і разом з тим життєві позиції програми поведінки і дії.
Світогляд – це система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів, переконань, які визначають спрямованість дійсності і відношення до дійсності окремої людини, соц.-ї групи, класу або суспільства в цілому.
Структура світогляду: знання, почуття та емоції, віра, переконання, ідеали, цінності, воля, сумнів.
Знання – це продукт суспільної матеріальної і дух. діяльності людини. Це ідеальне вираження у знаковій формі об’єктивних властивостей і зв’язків, як природного так і людського світогляду.(донаукові (життєві) і наукові – (емпіричні (досвідні) і теоретичні)
Почуття – це форма суб’єктивного безпосереднього переживання людиною взаємовідносин з позитивними чи негативними для неї явищами суспільної дійсності та природи.
Емоції – реакції людини на ті чи інші значення і смисли предметів і ситуацій, які мають кардинальне значення для задоволення її потреб.
Віра – це стан суб’єкта, тісно пов'язаний з духовним світом особистості, який виникає на основі певної інформації про об’єкт, що виражена в ідеях чи образах і супроводжується емоцією впевненості і рядом інших почуттів і який служить мотивом, стимулом, настановою і орієнтиром людської діяльності.(типи: релігійна і гносеологічна (теоретично – пізнавальна))
Переконання – це інтелектуально –е емоційне відношення суб’єкта до будь – якого знання як до істинного так і неістинного через єдність доведення і віри. Це погляди, які активно приймаються людиною і які відповідають усьому складу їх свідомості, їх життєвих спрямувань. На підставі переконання в людини формується ідеал.
Ідеал – це уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини або соціального класу. Залежно від сфер діяльності людини формуються суспільні, політичні, естетичні, гносеологічні та інші ідеали, які входять у склад світогляду людини.
Моральний ідеал – це уявлення про моральну досконалість, що найчастіше виражається в образі особистості, яка втілила такі моральні якості, котрі можуть служити найвищим моральним зразком.
Суспільний ідеал – це відповідні економічним і політичним інтересам будь – якої групи уявлення про найбільш досконалий суспільний лад, який є кінцевою метою її прагнень та діяльності.
Цінність – це соціально – філософська категорія, що позначає позитивні чи негативні значення явищ природи, продуктів суспільного виробництва, форми суспільної організації, історичних подій, моральних учинків, духовних витворів для людства, окремого суспільства, народу, класу, соціальної групи чи особи на конкретному етапі історичного розвитку.
Воля – це здатність людини мобілізувати і ціле спрямувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають перед її ді – сті і вимагають свідомого подолання суб’єктивних і об’єктивних труднощів та переживань.
Сумнів – це момент негативності в інтелектуально – емоційному відношенні суб’єкта до будь – якого знання.
Істинна – це адекватне (найбільш повне, точне) відображення дійсності перевірене практикою. Людина починає мислити лише тоді, коли в неї виникають сумніви. Сумніви ведуть до критицизму.
Критицизм – це критичне відношення об’єкта мислення, до того про що мислиться. (може бути позитивним і негативним. Негативний критицизм веде до заперечення, це ненауковий, безвихідний тип мислення і дій. Позитивний – передбачає наукове відношення до дійсності. З точки зору + критицизму дійсність повинна розглядатися такою якою вона є, тобто об’єктивною з урахуванням усіх + і – її сторін для людини.
Сторони світогляду – це світовідчуття (емоц-псих сторона свідомості) та світорозуміння (інтелектуально – пізнавальна)
Рівні світогляду – буденний (тобто повсякденно-практичний, життєво повсякденний, включає суперечливі знання про дійсність), теоретичний – основну частину теоретичного рівня свідомості складають наукові знання. На цьому рівні відбуваються установлення сутності явищ, закони їх руху, розвитку, їх причино – наслідкових зв’язків та відносин.
Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, наука, філософія.
Міфологія – (гр.міфос – сказання, переказ, логос – наука, вчення) – це цілісне світорозуміння в якому різні уявлення пов’язані в єдину образну картину світу, яка поєднує в собі реальність і фантазію, природне і надприродне, знання і віру, думку та емоції.
Ф-ї міфології: 1. Моделювання – сутність полягає в тому, що у міфах створюються моделі, зразки поведінки людей для наслідування і відтворення. 2. Ціннісно – нормативна – міфи закріплювали прийняту в даному суспільстві систему цінностей, підтримували і санкціонували певні норми поведінки) 2. Комунікативна – минуле пов’язувалося з майбутнім і теперішнім. Формувалися колективні уявлення народу, формувався духовний зв’язок. 3. Пізнавальна – міфологічна свідомість містила в собі пошук єдності природи і суспільства, світу і людини, пошук розв’язання протиріч, що виникали, пошук гармонії, внутрішньої згоди людського життя.
Релігія – (лат. Набожність, святиня, предмет культу) – це специфічний світогляд і світовідчуття, а також відповідні їм поведінка і дії, тобто культ, який ґрунтується на вірі в існування одного або декілька богів, тобто такого духовного начала, яке знаходиться за межею природного і недоступне розумінню людини.
Релігійна віра – це спосіб існування релігійної свідомості, особливий настрій, переживання яке характеризує внутрішній стан людини.
Релігійний культ (зовнішнє вираження віри) – це система існуючих ритуалів, обрядів, догматів, які являють собою соціально – значущу форму прояву віри.
Елементи релігії:
1. ідеї, погляди, уявлення про надприродне 2. спричинені ними переживання, почуття, емоції, настрої 3. відповідні їм культові дії (молитви, обряди, свята, богослужіння)
4. побутові традиції, стереотипи мислення і поведінки 5. організації, які об’єднують і контролюють віруючих.
Ф-ї релігії: 1. Ідеологічна ф-я – виражається в тому, що у класовому суспільстві релігія як елемент соціальної структури є одним з інструментів за допомогою яких ідеї пануючих класів стають пануючими ідеями в даному суспільстві. Релігія, яка включена в боротьбу класів при певних обставинах може виражати інтереси і прагнення народних мас, яких експлуатують. 2. Нормативно – регулятивна – у рамках різних релігійних вірувань формувалися єдині зразки (канони), які нормували образ почуттів, ідей, думок і поведінку людей. 3. Ціннісна ф-я – релігія по – своєму відображає величезний реальний досвід людства. Вона зберігає систему емоційно – образних уявлень і переживань, зберігає систему цінностей, норм життя і моральних ідеалів, які так необхідні сучасному людству.
Наука – це форма людських знань, складова частина дух. культури суспільства. Це система понять про явища і закони дійсності, це особлива сфера цілеспрямованої людської діяльності, яка має на меті дослідження об’єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення.
Філософія – (любов до мудрості) – це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, на місце в ньому людини, а також зясування різних форм відношення людини до світу.
Предмет філософії – це гранично – загальні основи співвідношення людини і світу, а також всезагальні закони руху і розвитку природи, суспільства, людської відомості.
Ф-ї філософії: 1. Світоглядна – передбачає розробку системи поглядів на світ, яка дає єдину картину розуміння явищ, що відбуваються і яка визначає місце людини в світі та закономірності зв’язку з цим світом. Філософія дає принципові відповіді на питання про сутність світу, основи його існування і х-ер розвитку. 2. Методологічна – філософія виробляє загальний метод підходу до подій оточуючої нас дійсність. Вона також виробляє сукупність вимог до мислячого суб’єкту, які орієнтують його у пізнавальній і практичній д-сті. 3. Носеологічна – ця ф-я стосується наукового пізнання (тобто виявлення закономірностей його виникнення і розвитку самого пізнання). Досліджуючи законо функціонування і розвитку пізнавальної д-сті людей філософія аналізує форми руху мислення до істини, шляхи і засоби їх досягнення, а також розробляє критерії перевірки отриманих знань. 4. Критична – філософія здійснює критичний аналіз теоретичних систем усіх наукових напрямів, в тому числі і свої власних. Розкриваючи їх негативні і позитивні сторони, визначаючи їх практичну значущість для людини і суспільства. 5. Прогностична –філософія на основі пізнаних тенденцій і закономірностей розвитку об’єкта може визначити і визначає загальні контури майбутнього стану даного об’єкту.
