Соціокультурна Комунікація- процес взаємодії між суб'єктами соціокультурної діяльності
(індивідами,групами, організаціями і т.п.) з метою передачі або обміну інформацією за
допомогою прийнятих в даній культурі знакових систем(мов), прийомів і засобів їх використання. Соціокультурна комунікація виступає як один з
базових механізмів і невід'ємна складова соціокультурного процесу, забезпечуючи саму можливість формування соціальних зв'язків, управління
сумісною життєдіяльністю людей і регулювання її окремих областей, накопичення і трансляцію соціального досвіду. Необхідними умовами і
структурними компонентами соціокультурної комунікації є наявність спільної мови у суб'єктів комунікації, каналів передачі інформації, а також
правил здійснення комунікації(семіотичних, етичних). комунікативними є лише дії, здійснювані із спеціальною метою комунікації, тобто що мають
мотиваційну підставу, орієнтацію на передачу інформації і здійснювані з використанням адекватної цій меті знакової системи. Відмінність
інтерпретації соціокультурної комунікації, засновані на відмінність методологічних парадигмах,акцентують її суть або як сукупності засобів передачі
соціальної інформації, створюючих базу для становлення і розвитку"інформації суспільства", або як способу досягнення розуміння однієї людини
іншим, як механізму
"уживаються", "вчувствованія". Значуще місце теорія комунікативної дії займає в роботах
Хабермаса. На його думку, всі учасники комунікації орієнтуються на узагальнених, інтерсуб'ективних нормах комунікації, що зрозуміли, що в
сукупності з комунікативною компетентністю і наявністю раціональних мотивів робить можливим сам цей процес. Типологія процесів соціокультурної
комунікації може бути побудована по наступних підставах:
- по характеру суб'єктів комунікації (міжособистістна,особово-групова,міжгрупова,
міжкультурна і ін.);
- по формах комунікації (вербальна,невербальна);
- по рівнях протікання комунікації (на рівні буденної культури, в специалізованих
областях соціокультурної практики, в контексті трансляції культурного досвіду від специалізуючого рівня до буденного і т.п.) Специфічною сферою
соціокультурної комунікації виступає масова комунікація,яка може бути визначена як культурна область, що складається з відкритих, впорядкованих
процесів трансляції соціально значущої інформації, що піддаються цілеспрямованому породженню і регулюванню. У змістовному відношенні
соціокультурна комунікація може бути диференційована на чотири основних інформаційних напрямка:
-новаційна (що залучає споживача інформації до нових для нього знань про властивості і
ознаки явищ, об'єктів і процесів, про технології і норми здійснення якої-небудь
діяльності);
-орієнтаційна (що допомагає споживачеві інформації орієнтуватися в системній структурі
природного і соціального простору);
-стимуляція (що впливає на мотиваційні підстави соціальної активності людей,акту алізу є
знання людини про навколишню дійсність і технології діяльності, а також прагнення до
отримання бракуючих знань заради задоволення його соціальних домагань і ін.)
-кореляційна (що уточнює або оновлююча окремі параметри перерахованих вище видів
знань, орієнтацій і стимулів).
Основною змістовною одиницею соціокультурної комунікації є повідомлення(моно- аспектна інформація про що-небудь) або текст(комплексна
інформація про багато або декількох істот. аспектах чого-небудь).
