Свідомість– вища, характерна тільки для людини форма психічного відображення
дійсності в системі мовних значень.
1.Носить соціально-історичний характер- відображення навколишньої дійсності
здійснюється на основі досвіду, накопленного людством;
2.Відображення світу у формі пізнання суттєвих зв’язків і відношень. Це здійснюється за
допомогою понять та абстрактного мислення(у тварин є тільки наглядне дійове
мислення);
3. Відображення носить цілеспрямований характер(спрямоване на досягення певний
цілей)
4. Відображення носить прогнозуючий характер(прогнозувати хід подій тощо)
5. Відображення носит творчий характер (златне перетворювати дійсність)
6. Відображення базується на використанні,насамперед,мови.
7. Відображення також спрямоване на пізнання людиною смаої себе (наявність у людини
самосвідомості)
Додатково:
Це знаходить прояв в певних структурних елемнтах свідомості:
А.Необхідною складовою свідомості є знання. Поза знаннями немає свідомоті.
Усвідомити будь-який предмет– значити включити його в систему свіїх знань та віднести
до певного класу предметів, явищ.
Свідомість– це знання:
-про зовнішній та внутрішній світ
-про самого себе.
Свідомість– це узагальнені знання навколишньої діяйсності.
Б. Але свідомсть – це не лише знання, але це оцінкове, теоретичне і практичне
ставлення до дійсності. Тобто. іншою необхідною складовою свідомості єпереживання
людиною того, що для неї в навколишній дійсності є значущим.
Відображаючи світ у формі переживань, людина оцінює його, виявляє своє ставлення до
-обставин, які уже існують або передбачаються;
-до власної діяльності та її результатів;
-до інших людей;
- до того, що задвольняє або не задовольняє її потреби, відповідає чи не відповідає її
інтересам, уявленням тощо.
