Виділяють3 сефри психічного:
А)пізнвальна;
Б) емоційнв;
В) Вольова
1.Пізнавальна сфера.
Інтелект (від лат. –сприйняття,поповнення
) – система пізнавальних здібностей індивіда,
яка виявляється в:
-
здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння,
-долати несподівані перешкоди,
-
знаходити вихід із нестандартних ситуацій,
-
глибоко розуміти те, що відбувається навколо,
-
в умінні адаптуватися до складного та мінливого середовища.
Найчастіше інтелект визначають за рівнем розвитку, що розглядається в єдності з іншими пізнавальними процесами – сп р и й м а н н ям, п а м’
яттю, уяв о ю тощо. Розуміння інтелекту як загальної розумової здібності використовують як узагальнення поведінкових характеристик, пов’язаних з
успішною адаптацією до нових життєвих завдань.
2.Емоційна і вольов сфери.
Емоція(почуття) і воля.
А. Емоції – психічні стани і процеси, в яких відображаєтьсябезпосереднє, ситуативне
переживання життєвих явищ, зумовлене їх відношення до потребсуб’єкта
У процесі еволюції емоції виникли як засіб, що дає змогу живим організмам визначити
біологічну значущість зовнішніх впливів і внутрішніх станів.
-Емоції – відображення ситуаційного ставлення людини до певних об»єктів.
-Почуття – стійке й узагальнене ставлення до об»єктів.
Класифікація почуттів
-Моральні почуття– втілюється ставлення людини до людини та суспільства . ( Моральні
почуття: л ю бо в, сп ів п ер ежи в ан н я, гу ман ніст ь, в іддан іст ь, че с ні с т ь, без ко р и сл и в іст ь,
альтруїзм, патріотизм. Аморальні почуття: жадібність, егоїзм, жорстокість, самолюбство.
-Інтелектуальтні почутя –подив,цікавість ,допитливість,
сумнів–засвідчують
взаємопрникнення інтелектуальної та афектиктивної сфери.
-Естетичні почуття- пізнання спеціифічнох якості предмета –краси.
-Світоглядні почуття – найбільшу узагальнені почуття, які відображають ставлення
людини до світу, інших людей,
Емоційна сфера виконує таку регулюючу функцію(виконує ряд значущих функцій
для життєдіяльності людини):
а) оцінювальну - оцінювання інформації, яку накопичують психічні процеси. Завдяки їм здійснюється відображення суб»єктивного ставлення
людини до: оточуючого світу; самої себе;
б) контролюючу - на основі виникаючої емоції людина отримує змогу швидко
приймати орієнтовне рішення про значення нового сигналу та його можливих наслідків
(корисних,шкідливих);
в) мотивуючу функцію - прагнення уникнути подій, які породжують негативні
емоції, або включатися в події, що призводять до позитивних переживань;
г) функцію оптимізації міжособистісної взаємодії між людьми та ін.;
Б. Регулюючу функцію також виконуєволя.
Воля- це активність особистості, це активність регуляції в умовах подолання
труднощів.
Регулюючі функції волі:
1)завдяки волі ми маємо вищі (довільні) форми інших психічних процесів (уваги,
процесів пам»яті та ін.), які властиві лише людині;
2) воля сприяє становленню людини,здатної до самовизначення та свободи;
3) воля робить діяльність людини цілеспрямованою та впорядкованою
3.Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень
інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування.
-Запам'ятовування– це процес пам'яті, який забезпечує приймання, відбір і фіксацію
інформації завдяки утворенню й закріпленню тимчасових нервових зв'язків.
Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.
А) Мимовільне запам'ятовування має місце тоді, коли людина не ставить собі за мету щось закріплювати і в подальшому використовувати цю
інформацію. Мимовільне запам'ятовування залежить і від зусиль, яких докладає індивід для досягнення своєї мети, від активної розумової роботи над
текстом.
Б) Для повного засвоєння і відтворення знань, вмінь, навичок необхіднедовільне
запам'ятовування. Цей процес пов'язаний з визначенням субєктом цілі запам'ятати,
завчити і зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення у формі словесних
звітів чи вмінь, навичок у діяльності.
-Збереження – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж
тривалого часу. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам’ятовування,
використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Без використання матеріал пам’яті
поступово забувається
-Відтворення – процес актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при
запам'ятовуванні. Здійснюється у вербальній і руховій формі; є показником міцності
запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу.
- Забування– це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й
зменшення обсягу запам'ятовуваного, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті,
унеможливлює впізнання.
Забування– це процес, протилежний запам'ятовуванню. Він унеможливлює актуалізацію засвоєної інформації. Однак забування є необхідним і
закономірним процесом пам'яті, ланкою системи, що регулюється. Забування, як і інші процеси пам'яті, зумовлюється низкою об'єктивних і
суб'єктивних чинників, серед яких провідну роль
