глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і літосферу— до глибини3-
11 км на суші й0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько10 км, на екваторі — 28 км. Маса біосфери— близько0,05%
маси Землі.
Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них можуть існувати на Марсі, Венері.
Термін"біосфера" вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс(1875 ), називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Детально вчення
про біосферу розробив В.І.Вернадський. У його наукових працях термін"біосфера" вперше з'явився у 1911 p. У 1926 p. він видав книгу "Біосфера", в
якій виклав вчення про біосферу як особливу сферу Землі, що включає сферу поширення живої речовини.
Екосисте мою в екології називають природну сукупність організмів(рослин, тварин, грибів, бактерій і т.ін. — що загалом мають назву«біоценоз»), які
мешкають разом в спільному середовищі(«біотопі») та функціонують як взаємопов'язана система. Таким чином, екосистема — це біоценоз+ його
біотоп.
Термін«екосистема» ввів в обіг англійський еколог Артур Тенслі в1935 році, а сучасне визначення йому надав Реймонд Ліндман в1942 році в своїй
класичній роботі по вивченню біології озера Міннесота.
Екосистема як така є складним та динамічним цілісним утворенням, що функціонує як екологічна одиниця. Частина екологів вважає, що екосистема є
елементарною одиницею в екології: це структурно—функціональна рівноважна одиниця, що характеризується специфічними для неї потоками
речовини та енергії між складовими частинами.
Розмір екосистеми може бути різним. Це може бути тропічний ліс Амазонської низовини, або окремий ставок, чи навіть домашній акваріум. Різні
екосистеми зазвичай відокремлені географічними бар'єрами — пустелями, горами, океанами і т. ін., або є ізольованими іншим чином— так як річки або
озера. З огляду на те, що ці межі ніколи не є абсолютно непроникними, екосистеми накладаються одна на одну. Таким чином, вся Земля може
розглядатись як одна екосистема, яку називають біосферою
Ноосфе ра (від грец.νους («ноос») в значенні «розум» ) (рос.ноосфера,англ.noosphere, нім. Noosphäre f ) — сучасна стадія розвитку біосфери,
пов'язана з появою в ній людства.
Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення
геосфери(неживої природи) та біосфери (живої природи).
Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.
Ноосферу можна розглядати як єдність«природи» і культури(в широкому тлумаченні останньої— з техносферою включно), особливо починаючи з того
моменту, коли «культура»досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу)поту жності «геологічної сили».
Серед складових частин Н. виділяють антропосферу(сукупність людей як організмів), техносферу(сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та
природних об’єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу(сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку
суспільства і його взаємодії з природою).
Розглядаючи означену єдність природи та культури(у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:
1. Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку починаючи з моменту виникнення«людини розумної»;
2. Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини
Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.
Ноосферу можна розглядати як єдність«природи» і культури(в широкому тлумаченні останньої— з техносферою включно), особливо починаючи з того
моменту, коли «культура»досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу)поту жності «геологічної сили».
Серед складових частин Н. виділяють антропосферу(сукупність людей як організмів),
техносферу(сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та природних об’єктів,
змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу(сукупність соціальних факторів,
характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).
Розглядаючи означену єдність природи та культури(у їх взаємодії) у розвитку ноосфери
доцільно розрізняти дві стадії:
1.
Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку починаючи з
моменту виникнення«людини розумної»;
2.
Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як
людства в цілому, так і кожної окремої людини.
БИОСФЕРА (греч. bios - жизнь, sphaira - шар) - область жизни на Земле.
Существование на нашей планете особой естественной реальности - сферы
жизни отмечалось в науке уже в конце 18 - начале 19 вв. (например,
Ламарком), но впервые термин Б. был использован в 1875 австрийскимгеологом Э. Зюссом для обозначения всех живых организмов, населяющих
Землю. В настоящее время существуют по крайней мере четыре понимания
Б.: 1) совокупность всех организмов; 2) область современной жизни; 3)
особая оболочка Земли, включающая наряду с организмами и среду их
обитания; 4) выражение и результат исторического взаимодействия живого
и неживого. В философском смысле особый интерес представляет
разработка понятия Б. Вернадским, который предал ему несколько иной
смысл по сравнению с его естественнонаучным толкованием. Для
обозначения совокупности населяющих Землю организмов он ввел термин
"живое вещество", а Б. стал называть всю ту среду, в которой оно
находится, т.е. всю водную оболочку Земли, где на самых больших
глубинах Мирового океана существуют живые организмы; нижнюю часть
атмосферы, в которой обитают насекомые, птицы и человек, и верхнюю
часть твердой оболочки Земли, в которой живые бактерии встречаются в
подземных водах на глубине до 2 км. В Б. существует "пленка жизни", с
максимальной концентрацией живого вещества; это поверхность суши,
почвы, верхние слои вод Мирового океана. Между неживыми (косными)
природными телами и живыми веществами идет непрерывный вещественный и
энергетический обмен, выражающийся в движении атомов, вызванном живым
веществом. В этом процессе и связанном с ним движении энергии
проявляется планетарное, космическое значение живого вещества, которое
связано с тем, что Б. является той единственной земной оболочкой, в
которую непрерывно проникает космическая энергия. Живое вещество
охватывает всю Б., создает и изменяет ее, однако по весу и объему оно
занимает ее небольшую часть. Неживое вещество доминирует в структуре
Б. По весу преобладают горные породы и в меньшей степени жидкая
морская вода Всемирного Океана, а по объему господствуют газы в
большом разрежении. Появление человеческой жизни в Б. привносит
изменения в ее динамику. Если живые организмы взаимодействуют
трофическими (пищевыми) цепями и в результате изменяют живое вещество
и энергию Б., то человек включается в связи Б. на основе трудовой
деятельности. Полагается, что вначале человек осуществлял биосферную
"технологию" (нахождение в природе готовых жизненных средств).
Организация производства привела к новой форме отношения человека с Б.
Человек тем самым выделил себя из природы и, как отмечал Вернадский,
начал создавать культурную биогеохимическую энергию (земледелие,
скотоводство). Таким образом, Вернадский пришел к выводу об эволюции
Б. Земли, главным образом ее основной составляющей - живого вещества.
Поэтому появление человека и его деятельность по изменению природной
среды рассматривается как закономерный этап эволюции Б. Этот этап
должен привести к тому, что под влиянием научной мысли и коллективного
труда Б. Земли должна перейти в новое состояние, которое он предложил
назвать ноосферой. А.В. Барковская
